Вулиця Крушельницької Львів | |
---|---|
Вигляд на вул. Крушельницької з боку парку імені І. Франка | |
Місцевість | Історичний центр Львова |
Район | Галицький |
Назва на честь | Соломії Крушельницької |
Колишні назви | |
Крашевського, Шталльштрассе, Чернишевського | |
польського періоду (польською) | Kraszewskiego |
радянського періоду (українською) | Чернишевського |
радянського періоду (російською) | Чернишевского |
Загальні відомості | |
Протяжність | 350 м |
Координати початку | 49°50′18″ пн. ш. 24°01′22″ сх. д. / 49.8385056° пн. ш. 24.0228194° сх. д.Координати: 49°50′18″ пн. ш. 24°01′22″ сх. д. / 49.8385056° пн. ш. 24.0228194° сх. д. |
Координати кінця | 49°50′11″ пн. ш. 24°01′10″ сх. д. / 49.8365667° пн. ш. 24.0194500° сх. д. |
поштові індекси | 79000[1] |
Транспорт | |
Автобуси | № 2А, 2Н[2] |
Тролейбуси | № 22, 29, 32[2] |
Маршрутні таксі | № 33, 38[2] |
Рух | односторонній |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 1, 2, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 19а, 21, 23, 25[3] |
Архітектурні пам'ятки | № 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 19а, 21, 23, 25[4] |
Державні установи | Львівська обласна організація Національної спілки письменників України |
Заклади культури | музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької |
Поштові відділення | МВПЗ Львів-поштамт (вул. Словацького, 1)[1] |
Забудова | історизм, сецесія |
Організації | ГО «Союз Поляків „Білий Орел“» |
Парки | імені Івана Франка |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Вулиця Крушельницької у Вікісховищі |
Ву́лиця Соломі́ї Крушельни́цької — вулиця у Галицькому районі міста Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає вулицю Словацького з вулицями Каменярів та Матейка.
Історія та назва[ред. | ред. код]
Прокладена 1878 року на місці складів дерева, які розташовувались на межі Єзуїтського парку (нині парк імені Івана Франка). Урочисто відкрита 1880 року. Початково названа на честь Юзефа Крашевського — популярного на той час польського письменника. Крашевський гостював у Львові 1867 року і на його честь було влаштовано урочистий бенкет у ресторані у вищезгаданому Єзуїтському парку. У листопаді 1941 року під час німецької окупації вулицю перейменовано на Шталльштрассе. В липні 1944 повернено стару назву — Крашевського, а у 1950 році названо на честь Миколи Чернишевського, російського публіциста і письменника[5]. 1993 року названа на честь відомої української співачки Соломії Крушельницької[6], котра мешкала тут упродовж 1903—1939 років у власному будинку[7].
Забудова[ред. | ред. код]
Будинки на вулиці Крушельницької мають лише непарну нумерацію, за винятком — будинку № 2, що розташований посеред парку імені Івана Франка. До середини 1980-х років на території парку діяв дерев'яний кінотеатр «Парк», збудований ще під час війни. Наприкінці 1980-х років, через свій аварійний стан, будівля кінотеатру була розібрана[8].
В забудові вулиці Крушельницької присутні історизм та сецесія[9]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[4].
№ 1 — колишній прибутковий будинок Яна та Лаури Фрід, на розі із вулицею Словацького, збудований 1883—1884 роках в стилі історизму за проєктом архітектора Альфреда Каменобродського. Автор алегоричних скульптур-каріатид на фасаді — Леонард Марконі.[10] За Польщі тут містився офіс вищої гірничої ради.[11] Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 734-м[4].
№ 3 — будинок збудований як прибутковий у 1895—1896 роках за проєктом архітектора Альфреда Каменобродського[12]. На початку XX століття був у власності Ядвіги Черняковської[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 377-м[4].
№ 5 — будинок споруджений за проєктом архітектора Анджея Ґоломба у 1893 році[14]. За Польщі тут містилася друга дільниця судових виконавців львівського міського суду[15]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 378-м[4].
№ 7 — житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 379-м[4].
№ 9 — триповерхова чиншова кам'яниця, споруджена у 1891—1892 роках за проєктом архітектора Міхала Ковальчука для адвоката Владислава Балько та його дружини Ванди Марії Балько[16]. Нині використовується переважно як житловий будинок, частину приміщень займає дошкільний навчальний заклад № 25[17]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1081-м[4].
№ 11 — будинок зведений у 1890—1891 роках за спільним проєктом архітекторів Людвіка Балдвіна-Рамулта та Юліана Цибульського як прибутковий будинок Адольфа Барона[18]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1082-м[4].
№ 13 — будинок, збудований у 1881—1882 роках для Вацлава Брейтера за проєктом архітектора Альфреда Каменобродського у стилі неоренесансу. У 1928—1932 роках будинок належав Софії Пайонк[19]. Наприкінці 1940-х років в будинку містилася міжобласна контора «Укрглавм'ясомолснабу»[20]. Нині в одному з приміщень першого поверху міститься стоматологічна клініка[21]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1083-м[4].
№ 15 — прибутковий будинок збудований у 1882—1883 роках у стилі неоренесансу за проєктом архітектора Альбіна Загурського. Автор скульптурного оздоблення і співавтор архітектурного проєкту — скульптор Леонард Марконі[10][22]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1084-м[4].
№ 17 — будинок збудований 1882—1883 для Владислава Ріґера за проєктом архітектора Зигмунта Кендзерського. Леонард Марконі є автором чотирьох алегоричних скульптур і співавтором архітектурного проєкту[10]. З 1898 року будинок належав князеві Адамові Любомирському[23]. Наприкінці 1940-х років в будинку містилася президія львівської обласної колегії адвокатів[24]. Нині у будинку міститься Львівська обласна організація Національної спілки письменників України. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1408-м[4].
№ 19 — у цьому будинку до 1939 року мешкав український громадсько-політичний діяч, адвокат Володимир Старосольський[25]. Тут також мешкав український письменник Роман Лубківський, в пам'ять про це у серпні 2016 року на фасаді встановлено меморіальну таблицю[26]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1085-м[4].
№ 19а — житловий багатоквартирний будинок, збудований у 1892–1894 роках за проєктом архітектора Альфреда Каменобродського. Нині на 1-му поверсі розташований офіс громадської організації «Союз Поляків „Білий Орел“»[27]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1086-м[4].
№ 21 — будинок Владислава і Камілли Ріґерів, збудованний у 1877—1878 роках за проєктом архітектора Зигмунта Кендзерського, скульптор і співавтор проєкту — Леонард Марконі[10][12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1087-м[4].
№ 23 — будинок, споруджений у 1884 році за проєктом архітектора Якуба Кроха. Фасад прикрашений алегоричними статуями Скульптури і Музики авторства Леонарда Марконі.[10] 1903 року придбаний українською співачкою Соломією Крушельницькою та перебував у її власності до 1939 року, коли їй було залишено 4-кімнатну квартиру на другому поверсі. 1978 року на фасаді розміщено меморіальну таблицю, присвячену Крушельницькій, авторства Еммануїла Миська[28], відлиту на Львівській кераміко-скульптурній фабриці[29]. У 1989 році на другому поверсі відкрито Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові[7]. 23 вересня 2008 року будинок внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації[30]. На початку XX століття тут мешкав архітектор Ян Тарчалович[31], а перед початком другої світової війни — львівський інженер, архітектор Мечислав Штадлер[32]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1088-м[4].
№ 25 — будинок збудований 1876 року[33]. Упродовж 1878—1879 років тут мешкав Іван Франко. У цих же роках видавався часопис «Громадський друг».[34] 1978 року на будинку встановлена меморіальна таблиця Іванові Франкові (автори — скульптор Микола Посікіра, архітектор Богдан Черкес)[35]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1089-м[4].
Цікавий факт[ред. | ред. код]
Упродовж 1944—1993 років у Львові вже була вулиця Соломії Крушельницької у місцевості Снопків, але перейменована 1993 року на вулицю Турецьку[36], натомість вулиця Чернишевського, що неподалік історичного центру перейменована того ж року на вулицю Соломії Крушельницької.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ а б в Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 26 лютого 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 27 серпня 2019.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 32.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 68.
- ↑ а б Історія будинку та музею Соломії Крушельницької. salomeamuseum.lviv.ua. Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької. Архів оригіналу за 16 лютого 2010. Процитовано 16 квітня 2010.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|дата-архів у=
(довідка) - ↑ Павло Кучерський. Проєкт «Інтерактивний Львів»: парк ім. І. Франка — кінотеатр (не діє). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 109.
- ↑ а б в г д Biriulow J. Leonard Marconi i jego pracownia… — S. 155.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 16.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 339.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 61.
- ↑ Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 629. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 15.
- ↑ Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Крушельницької, 09 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
- ↑ Дошкільні навчальні заклади. lodb.org.ua. Львівська обласна бібліотека для дітей. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
- ↑ Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Крушельницької, 11 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
- ↑ Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Крушельницької, 13 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 142.
- ↑ Клініка стоматології. infomisto.com. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 28 серпня 2019.
- ↑ Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2: Д—І. — С. 353. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 361.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 152—153.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 27.
- ↑ Пастернак Н. «Мені життя прожитого не жаль…» // Культура і життя. — 19 серпня 2016. — № 34. — С. 11.
- ↑ Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Крушельницької, 19а — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
- ↑ Туристичний путівник, 2004, с. 451—452.
- ↑ ЛКСФ, 1980, с. 27.
- ↑ Закон України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 року № 574-VI. zakon.rada.gov.ua. Верховна рада України. 23 вересня 2008. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 14 липня 2020.
- ↑ Pamiętnik III Zjazdu Historyków Polskich w Krakowie… — S. 154.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 28.
- ↑ Житловий будинок (№ 25). pslava.info. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2013.
- ↑ Памятники истории и культуры, 1987, с. 320.
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 261.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 64.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 68. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Крушельницької вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 109. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 32, 95, 109, 120. — ISBN 966-603-115-9.
- Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 451—452. — ISBN 966-7022-09-9.
- Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — Київ : Реклама, 1980. — С. 27.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 324—326. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Крушельницької вулиця // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 648. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 268, 269. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 320. (рос.)
- Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 261. — ISBN 5-7705-0178-2.
- Biriulow J. Leonard Marconi i jego pracownia // Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 155. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916 [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Pamiętnik III Zjazdu Historyków Polskich w Krakowie: urządzonego przez Towarzystwo Historyczne Lwowskie w dniach 4. 5 i 6 czerwca 1900. [Архівовано 11 березня 2018 у Wayback Machine.] — Kraków: Drukarnia C. K. Uniwersytetu Jagiellońskiego, Nakł. uczestników zjazdu, 1901. — S. 154. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Крушельницької С. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 14 лютого 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Проєкт «Міський медіаархів»: вулиця Крушельницької. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 14 лютого 2021.