Поздравляем! Последнее вхождение (Ліцензія) найдено в (

Ліце́нзія ( — дозвіл) — у загальному значенні — це документ, що демонструє певний дозвіл. Документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензування[ред. | ред. код]

Globe icon.
Ця стаття описує становище лише в окремій країні чи регіоні, але не в усьому світі. Будь ласка, удоскональте цю статтю, за потреби обговоривши проблему на сторінці обговорення. (Жовтень 2015)

Ліцензування — видача та переоформлення ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Це необхідна умова здійснення певних видів підприємницької діяльності, передбачених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», що означає необхідність одержання ліцензії у встановленому законодавством порядку. З моменту одержання ліцензії підприємцю надається право здійснювати відповідний вид діяльності, що він може реалізовувати протягом строку дії ліцензії, після закінчення якого це право припиняється.

Корпоративне ліцензування — форма ліцензування, коли фірма орендує корпоративну торгову марку або логотип, що вже здобули популярність в одній з категорій товарів і послуг, а потім використовує її в суміжній категорії.

Регуляторна політика[ред. | ред. код]

Докладніше: Ліцензійна система

Ліцензія — документ, що надається органом ліцензування, на право провадження суб'єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Ліцензування — засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів[1].

Органи ліцензування[ред. | ред. код]

Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.

Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Інтелектуальна власність[ред. | ред. код]

Ліце́нзія — це письмове повноваження, котре надається особою, що має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіаром), іншій особі (ліцензіату), про надання їй права на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері.[2]

У патентній справі — дозвіл на використання винаходу або іншого технічного досягнення, який видається на основі ліцензійної угоди або судового чи адміністративного рішення компетентного державного органа[3].

Види ліцензій при розпорядженні об'єктами права інтелектуальної власності[ред. | ред. код]

Ліцензія може бути виключною, одиничною, та невиключною:

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності (тобто субліцензію) іншій особі (субліцензіату).

Ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути у складі ліцензійного договору.

За ліцензійним договором ліцензіар надає ліцензіату ліцензію на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства України. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає субліцензіату субліцензію. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіату несе ліцензіат, якщо інше не передбачено ліцензійним договором. Ліцензійний договір укладається на строк, що повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт.[4]

Субліцензія — за згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Передача ліцензії не підлягає обов'язковій державній реєстрації, хоча така реєстрація може бути здійснена на вимогу ліцензіару або ліцензіату. Відсутність такої реєстрації не впливає на чинність наданих прав.

Зовнішня економіка[ред. | ред. код]

Зовнішньоекономі́чна ліце́нзія є письмовим повноваженням, що видається компетентними державними органами на здійснення зовнішньоторгівельних операцій.

Види зовнішньоекономічних ліцензій[ред. | ред. код]

В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

Гірництво[ред. | ред. код]

Ліцензія у гірництві — неекслюзивна ліцензія на пошук і розвідку, що наділяє правом на проведення геологічної зйомки, а також буріння неглибоких структурно-пошукових свердловин на будь-якій виділеній площі континентального шельфу, але не дає права на видобування нафти (чи газу).

Наслідки ліцензування для економіки[ред. | ред. код]

Головними наслідками ліцензування для економіки є:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Закон [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.] «Про ліцензування видів господарської діяльності».
  2. ↑ Див. главу 75 Цивільного кодексу України [Архівовано 19 січня 2022 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  4. ↑ Див. статтю 1109 Цивільного кодексу України [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

) в позиции (54845)