| Сердюк Лесь Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Лесь Сердюк | ||||
| Інші імена | Олександр Сердюк | |||
| Народився |
14 жовтня 1940 Харків | |||
| Помер |
26 травня 2010 (69 років) Київ | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Харківський державний театральний інститут | |||
| IMDb | ID 0784928 | |||
|
| ||||
| Нагороди та премії | ||||
 Приз за найкращу чоловічу роль в фільмі «Солом'яні дзвони» на МКФ в Карлових Варах (1988, Чехословаччина) | ||||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Лесь (Олекса́ндр) Олекса́ндрович Сердю́к (* 14 жовтня 1940, Харків, Українська РСР — † 26 травня 2010, Київ, Україна) — український актор. Заслужений артист УРСР (1982). Народний артист України (1996). У російській фільмографії знаний як Олександр, адже ім'я Лесь (названий на честь Курбаса) було надто «націоналістичним».
Життєпис[ред. | ред. код]
Син українського актора Олександра Сердюка і оперної співачки Анастасії Левицької.
1961 року закінчив Харківський театральний інститут.
У 1961—1964 — актор Харківського театру драми ім. Т. Г. Шевченка, у 1964-1965 — Ризького ТЮГу, в 1966—1970 — Київського академічного театру російської драми ім. Лесі Українки, з 1970 — Київської державної кіностудії ім. О. Довженка.
Із 2008 року — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Дебютував у кіно 1965 року. Перший фільм — «Загибель ескадри» (1965). Актор знявся в понад 90 фільмах. Серед останніх «Пригоди на хуторі біля Диканьки» (2008), «Від любові до кохання» (2008), «Мамай» (2003). Остання робота, в якому глядачі могли бачити Леся Сердюка — фільм «Тарас Бульба» російського режисера В. Бортка, у стрічці Сердюк зіграв козака Товкача.
Викладач акторської майстерності в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого.
Помер 26 травня 2010 року у віці 69 років у Києві через рак легень, який в актора було виявлено навесні 2009 року[1]. Він проходив курс хімієтерапії в Києві, але безуспішно. Був похований 28 травня на Байковому кладовищі[2][3].
Фільмографія[ред. | ред. код]
Вшанування[ред. | ред. код]
У Харкові у 2016 році в рамках декомунізації з'явилась вулиця Леся Сердюка.
У Києві в грудні 2022 році безіменному скверу на вулиці Кубанської України, 27-31 у Деснянському районі надано ім'я Леся Сердюка[джерело не вказане 105 днів].
Звання та нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений артист УРСР (1982).
- Народний артист України (1996)[4]
- Член-кореспондент Академії мистецтв України (1997)[5]
- Приз за найкращу чоловічу роль в фільмі «Солом'яні дзвони» на МКФ в Карлових Варах (1988, Чехословаччина).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Прощавай, козаче! — День
- ↑ Биография. Сердюк Лесь (Александр) Александрович. Архів оригіналу за 21 липня 2010. Процитовано 5 липня 2010.
- ↑ Київ попрощався з Лесем Сердюком. — Український національний портал АРАТТА. Архів оригіналу за 2 вересня 2010. Процитовано 5 липня 2010.
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 757 [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.].
- ↑ Сердюк Олександр Олександрович — Академія мистецтв України. Архів оригіналу за 6 лютого 2011. Процитовано 5 липня 2010.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сердюк Олександр Олександрович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сердюк Лесь Олександрович |
- Сердюк Лесь Олександрович на сайті DzygaMDB
- Містичне «Одруження» Сердюка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Україна Молода
- Сердюк Лесь Український формат
- Сердюк Лесь sound.ucoz.ua
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
|
