| Річард Кристофер Керрінгтон | |
|---|---|
| англ. Richard Christopher Carrington | |
| Народився |
26 травня 1826 Челсі, Лондон, Англія |
| Помер |
27 листопада 1875 (49 років) Черт, Англія |
| Поховання | Вест-Норвудський цвинтар |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Національність | англієць |
| Діяльність | астроном |
| Alma mater | Триніті-коледж (Кембридж) |
| Галузь | астрономія |
| Членство | Лондонське королівське товариство |
| Відомий завдяки: | сонячні спалахи |
| Нагороди | Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1859) |
 Річард Кристофер Керрінгтон у Вікісховищі | |
Річард Кристофер Керрінгтон або Каррінгтон (англ. Richard Christopher Carrington; 26 травня 1826, Лондон — 27 грудня 1875, Черт, Суррей) — англійський астроном.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Кембриджський університет (1848). У 1849—1852 — спостерігач в обсерваторії Даремського університету, в 1853—1861 працював у власній обсерваторії в Редхіллі. Член Лондонського королівського товариства (1860). Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1859).
Основні роботи з вивчення Сонця, досліджував рух плям, обертання Сонця та інше. Визначив елементи обертання Сонця і систематичне зростання періоду обертання з геліографічною широтою. Запропонував умовний початковий меридіан для відліку геліографічних довгот.
Спостерігав розташування зір, малих планет і комет. Склав і опублікував в 1857 році каталог точних розташувань 3735 навколополюсних зір, яскравіших за 11-ту зоряну величину.
Керрінгтон і Годжсон (Richard Hodgson[en], Індія) відкрили спалахи на Сонці. Вони одночасно 1 вересня 1859 року зареєстрували настільки потужний сонячний спалах, що його можна було побачити на тлі яскравої фотосфери в «білому світлі» без застосування світлофільтрів. Такі події вельми рідкісні. Повна енергія такого спалаху становить 1025 Дж (зазвичай 1021 Дж і спостерігати її найчастіше можна в червоних лініях H2). Ця магнітна буря дістала назву Подія Керрінгтона. Нині існує патрульна служба спалахів, що охоплює мережу обсерваторій, які ведуть безперервне спостереження за Сонцем.
У 1863 році після тривалих спостережень Керрінгтон встановлює, що період обертання Сонця на екваторі становить 24,96 доби, а на широті 35 градусів 26,83 доби, тим самим довівши, що Сонце обертається не як тверде тіло. Точно визначив розташування осі обертання Сонця (1863), установив закономірності в розподілі плям по диску.
Праці[ред. | ред. код]
- Pocket maps, terrestrial and celestial, L., 1864; Observations of the spots on the sun from 1853 to 1861, L., 1864; Catalogue of 3735 circumpolar stars, L., 1857
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- «Carrington's star billing» [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.]: an article in The Times Literary Supplement [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.] by John North, October 24 2007
- Biography at High Altitude Observatory
- Extensive history and timeline about Carrington by Astronomer Sten Odenwald [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- NASA — Carrington Super Flare [Архівовано 1 серпня 2009 у Wayback Machine.] NASA May 6 2008
|
