Ольга Петрівна Косач
Ольга Косач (Олена Пчілка). Відень, 1891 рік
Ім'я при народженні	Ольга Петрівна Драгоманова
Псевдонім	Олена Пчілка
Народилася	17 (29) червня 1849(1849-06-29) Гадяч, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла	4 жовтня 1930(1930-10-04) (81 рік) Київ, Українська СРР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище, Київ, УСРР
Громадянство	Російська імперія→ УНР→ СРСР
Національність	українка
Діяльність	письменниця, публіцистка, етнограф, перекладачка, громадська діячка
Мова творів	українська
Членство	НАН України
Рід	Драгоманови
Батько	Драгоманов Петро Акимович
Мати	Драгоманова Єлизавета Іванівна
Брати, сестри	Драгоманов Михайло Петрович і Драгоманов Олександр Петрович
У шлюбі з	Косач Петро Антонович
Діти	Леся Українка, Косач Михайло Петрович, Косач-Борисова Ізидора Петрівна, Косач-Кривинюк Ольга Петрівна, Косач Микола Петрович і Косач-Шимановська Оксана Петрівна
Олена Пчілка у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

|Примітки=

О́льга Петрі́вна Ко́сач, до шлюбу Драгома́нова, відома під псевдонімом Оле́на Пчі́лка; 17 (29) червня 1849(18490629) (на могильній плиті вказана дата 17.VII.1849), Гадяч, Полтавська губернія — 4 жовтня 1930, Київ) — українська письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка (учасниця національно-визвольного та феміністичного рухів), членкиня-кореспондентка Всеукраїнської академії наук (1925)^[1][2]. В 1887 році з Наталією Кобринською видала у Львові першу в Україні феміністичну збірку: альманах «Перший вінок».

Мати поетеси Лесі Українки, Михайла Косача, Ольги Косач-Кривинюк, Оксани Косач, Миколи Косача та Ізидори Косач-Борисової (у шлюбі з Петром Косачем), брат — професор Михайло Драгоманов.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олена Пчілка

Олена Пчілка. 1865

Ольга Драгоманова, 1867 рік

Народилася 17 (29 червня)^{[п 1]} 1849 року в місті Гадяч Полтавської губернії, в родині небагатого поміщика, дворянина Петра Якимовича Драгоманова.

З розповідей про місця свого дитинства: «Була та гадяцька садиба на високій, крутій горі і спускалася до річки Псла. Під самим Гадячем впадає у Псьол річка Грунь і разом з водами Псла оточує великий острів з кучерявими вербами, а поза островом розстеляється зелена долина, поки не замика її на обрію великий вічнозелений бір сосновий… Дивлячись з нашого вікна на все те поєднання гір, води і зеленощів, я завжди думала, що се чи не найкращий на всю Полтавщину краєвид, — а вона ж має так багато чудових куточків».

Походила зі славетного роду Драгоманових, відомого ще з часів гетьманщини. Предки її були на дипломатичній службі у Богдана Хмельницького. Дядько, декабрист Яків Драгоманов, помер на засланні у Сибіру. Батько мав юридичну освіту, захоплювався літературою, писав вірші, оповідання, збирав народну творчість. У своїй юридичній практиці «держав руку „дрібноти“, усяких людей козацького роду». З гордістю за своїх батьків Олена Пчілка говорила, що в той темний, жорстокий час, коли повновладно панувало деспотичне право, в їхній сім'ї ні з кого не знущались, нікого не карали, і діти виростали, не бачивши ніяких диких сцен розправи сильного з підвладним, а наставляло на добрий розум їх лише спокійне і лагідне слово.

Початкову освіту здобула вдома. Дітей гляділа й виховувала мати, Єлизавета Драгоманова. «Українська течія — се було наше природне оточення… Щодо пісень українських, — згадувала Олена Пчілка, — то не знаю, чи ще в якому панському домі співано їх так багато, як у нас». Мати мала гарний голос, знала безліч пісень і співала їх дітям. Підрісши до «книжної науки», діти продовжували вчитися у батька.

З 12-ти років Ольга Драгоманова навчалась у Київському пансіоні шляхетних дівчат.

Влітку 1868 року виїхала на Волинь (у Новоград-Волинський) з чоловіком Петром Косачем до місця його служби, де, займаючись етнографією, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. 25 лютого 1871 року народила дочку Ларису, яка ввійшла в українську та світову літературу як Леся Українка. Загалом виростила двох синів і чотирьох дочок.

Олена Пчілка, 1871

Діяльність[ред. | ред. код]

Творчий шлях розпочала перекладами поезій Пушкіна і Лермонтова. З виходом у 1876 році у Києві книжки «Український народний орнамент» Олена Пчілка здобула славу першої в Україні знавчині цього виду народного мистецтва. В 1880 році Пчілка видала своїм коштом «Співомовки» Степана Руданського, а через рік вийшла збірка її перекладів з творів Гоголя, Пушкіна й Лєрмонтова «Українським дітям» (1881). З 1883 року почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря», першою була збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь в українському жіночому русі, в 1887 році разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах «Перший вінок».

Навесні 1879 року Ольга Косач з дітьми приїхала в Луцьк до чоловіка, якого перевели (понизили) на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників через українофільство та зустріч родини Косачів з Михайлом Драгомановим на Всесвітній виставці в Парижі.^[5] У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.

Олена Пчілка. 1870-ті роки

У 1890-х роках жила в Києві на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці, 97^[6].

1903 року на відкритті пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві Олена Пчілка єдина з представників підросійської України виступає українською мовою, порушуючи встановлену царською владою категоричну заборону^[7][8].

В 1905 році Олена Пчілка — серед чотирьох делегатів української інтелігенції у Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським прем'єром графом Сергієм Вітте безрезультатно добивалася відміни багаторічної заборони на україномовний друк і шкільництво^[8].

У 1906—1914 роках — видавчиня журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908—1914), «Газети Гадяцького земства» (1917—1919).

Я з місяця в місяць докладала своїх грошей і живилась надією, що становище ж таки покращає; мабуть читачі боялися передплачувати журнал, бо були такі, що прохали пересилати їм журнал на чуже ім'я, боячись репресій на службі за передплату українського журналу. Боляче було і матеріально, і морально, але не хватало сили справу кинути й видання припинити[9].

Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмом, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.

У 1920 році, за більшовиків, під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії, Олена Пчілка огорнула погруддя поета синьо-жовтим стягом. І коли розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, обурено скандувала: «Ганьба Крамаренкові!». Переповнений зал дружно підтримав її^[8].

За антибільшовицькі виступи заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членкинею-кореспонденткою з 1925 року^[10].

Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з донькою, чоловіком та сином.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Олена Пчілка. 1896 рік.

До найкращих творів Олени Пчілки належать:

• Товаришки (1887)
• Світло добра і любові (1888)
• Соловйовий спів (1889)
• За правдою (1889)
• Артишоки (1907)
• Півтора оселедця (1908)
• Сужена не огужена (п'єса, 1881)
• Світова річ (п'єса, 1908) та інші.

Олені Пчілці належить поважне місце в українській дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оповідань, вона написала для дітей багато п'єс:

• Весняний ранок Тарасовий (1914)
• Казка Зеленого гаю
• Зелений гай
• Щасливий день Тарасика Кравченка (1920)
• Киселик, Скарб, Мир миром (1921)
• Кобзареві діти та інші
  

  Олена Пчілка. Київ «Веселка» 1991

Олена Пчілка в останні роки життя

Пчілка чимало перекладала і переспівувала світову класику: Овідія, Міцкевича, Пушкіна, Ґете, Андерсена, Гюґо.

Написала низку публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів: «Михайло Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926), «Автобіографія» (1930).

Великі заслуги Олени Пчілки в ділянці дослідження українського фольклору та етнографії. Наукове значення мають такі праці: «Українські узори» (1912 і 1927), «Про легенди й пісні», «Українське селянське малювання на стінах» та інше. Збірка творів: «Оповідання», I—III (1907, 1909, 1911) та «Оповідання» (з автобіографією, 1930). Олена Пчілка після подорожей Новоград-Волинським повітом видала у 1876 році книжечку «Український народний орнамент» із 23 кольоровими замальовками писанок.

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь Олени Пчілки названо:

• Волинську обласну наукову бібліотеку імені Олени Пчілки у місті Луцьку та бібліотеку імені Олени Пчілки для дітей у Києві.
• 1993 — вулицю Олени Пчілки в Києві.
• 2011 —  в Луцьку біля обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відкрито перший в Україні пам'ятник Олені Пчілці^[11]. Автор погруддя — Микола Обезюк, автор пам'ятників Лесі Українці в Луцьку та Новоград-Волинському. Пам‘ятник споруджено на кошти волинян.
• 26 курінь УПЮ імені Олени Пчілки.
• 2015 — вулицю в АНД районі міста Дніпра — вулиця Олени Пчілки.
• На честь Олени в Гадячі встановлено пам'ятну дошку в Урочищі Зелений Гай, де мешкала родина Драгоманових.

• 

  Олена Пчілка у волинському строї. 1875 рік

• 

  Олена Пчілка з Людмилою Старицькою-Черняхівською та її донькою Веронікою. 1927 рік.

• 

  Пам'ятник Олені Пчілці в Луцьку по вулиці Шопена

• 

  Могила Олени Пчілки на Байковому кладовищі

Див. також[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Олена Пчілка

• Драгоманови
• Косачі
• Перший вінок
• Фемінізм в Україні

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Твори Олени Пчілки

• Пчілка Олена в Електронній бібліотеці «Культура України»
• Твори Олени Пчілки у е-бібліотеці «Чтиво»
•  Олена Пчілка. «Сосонка». Різдвяне оповідання на YouTube
•  Олена Пчілка. «Перший сніг». Поезія на YouTube
• Твори Пчілки на аудіобібліотеці
• Пчілка О. Зелений гай: з мал. для дітей / зложила Олена Пчілка. — 2-ге вид. — Катеринослав: Друк. І. Вісьман та І. Мордхілевич, 1917. — 32 с.
• Українським дітям / пер. О. Пчілки. — Київ: Тип. Г. Т. Корчак-Новицького, 1882. — 46 с.
• Пчилка О. Думкы-мережанкы Олены Пчилкы. — Киев: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1886. — 100 с.
• Пчілка О. Юліуш Словацький: його життя, творчість і зразки творів / Олена Пчілка. — Київ: Друк. 1-ї Київ. Друкар. Спілки, 1910. — 32 с.
• Пчілка, О. Спогади про Михайла Драгоманова: переднє слово / О. Пчілка // Україна. — 1926. — Кн. 2–3. — С. 38–64.
• Пчілка, Олена. Микола Лисенко: (спогади і думки) / Олена Пчілка // Літературно-науковий вістник. — 1913. — Т 16, кн. 1. — С. 56–73.
• Пчілка, Олена. Микола Лисенко: (спогади і думки): (кінець): початок в I кн. ЛНВ за 1913 р. / Олена Пчілка // Літературно-науковий вістник. — 1913. — Т 16, кн. 2. — С. 235—254.
• Пчилка, О. Украинские колядки: (текст волынский) / О. Пчилка // Киевская старина. — 1903. — Т. 80. Январь. — С. 152—175.
• Пчилка, О. Украинские колядки: колядка-легенда / О. Пчилка // Киевская старина. — 1903. — Т. 81. Апрель. — С. 132—160.
• Пчилка, О. Украинские колядки: колядка-вирши / О. Пчилка // Киевская старина. — 1903. — Т. 81. Май. — С. 192—230.
• Пчилка, О. Украинские колядки/ О. Пчилка // Киевская старина. — 1903. — Т. 81. Июнь. — С. 347—394.
• Пчилка, О. Николай Ильич Стороженко: некролог / О. Пчилка // Киевская старина. — 1906. — Т. 92. Февраль. — С. 231—256.
• Пчилка, О. Николай Ильич Стороженко — на родине / О. Пчилка // Киевская старина. — 1902. — Т. 76. Январь. — С. 168—179.
• Пчилка, О. Михаил Петрович Старицкий: (памяти товарища) / О. Пчилка // Киевская старина. — 1904. — Т. 85. Май. — С. 400—449.
• Олена Пчілка (1852—1930): Київ, 2008 . // Українська байка: збірка, 2008. — С. 277—280 : Київ: Фоліо.
• Перший вінок: жіночий альм. / вид коштом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. — Львів: З друк. Т-ва ім. Шевченка, 1887. — 430 с.
• Українським дітям / пер. О. Пчілки. — Київ: Тип. Г. Т. Корчак-Новицького, 1882. — 46 с.
• Пчілка О. Зелений гай: з мал. для дітей / зложила Олена Пчілка. — 2-ге вид. — Катеринослав: Друк. І. Вісьман та І. Мордхілевич, 1917. — 32 с.
• Пчілка О. Зелений гай: віршики й казки, з малюнками, для дітей / зложила Олена Пчілка. — Гадяч: Гадяц. Зем. друк., 1914. — 32 с. : іл.
• Пчілка О. Байки Олени Пчілки: для сім'ї і шк. — Вид. 2-ге. — Катеринослав: Слово, 1918. — 32 с.

Біографістика

• Любов Дражевська. Так жила Олена Пчілка // Рідна Україна. — 2005. — 22 верес.
• 29 липня 1849 — 4 жовтня 1930 // www.e-reading-lib.org
• Олена Пчілка // Мистецька сторінка
• Олена Пчілка — найкраще для дітей // Бібліотека української літератури
• Павлишин Оксана. Особливості художньої манери Олени Пчілки (на матеріалі оповідання «Біла кицька») // Vivat Academia
• Олена Пчілка — Велика Мати українського націоналізму
• Одарченко, П. Видатна діячка української культури кінця XIX — початку XX століття: (до 150-річчя від дня народж. Олени Пчілки) / П. Одарченко // Народна творчість та етнографія. — 1999. — № 2–3. — С. 3–15.
• Олена Пчілка, про яку ми нічого не знаємо

Посилання[ред. | ред. код]

•  Як Олена Пчілка Емський указ відмінила  на YouTube / Шалені авторки (Віра Агеєва, Ростислав Семків)
•  Олена Пчілка — матір українського націоналізму / Ірина Фаріон • Цикл «Ген українців» • Студія #1 на YouTube
•  ОЛЕНА ПЧІЛКА / Програма «Велич особистості» (2014) на YouTube
• Янишин Б. М. Пчілка Олена // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 69. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Миронець І. Олена Пчілка // Життя і Революція. — Ч. 1–2. — К., 1931.
• Одарченко П. Недруковані поезії Олени Пчілки // Наші Дні. — Л., 1943.
• Чернишов А. Статті в ж. «Вітчизна» (1956, 1963, 1964) і в ж. «Прапор», 1969.
• Семенко С. Олена Пчілка — редактор «Газети Гадяцького земства» // Образ: щорічний науковий збірник — К., 2010. — Вип. 11. — 120 с.
• Пчілка, Олена. Викинуті українці / О. Пчілка ; редактор-упорядник, передмова, примітки В. Архипов. — Київ: МАУП, 2006. — 352 с. — (Бібліотека українознавства ; вип. 5). — ISBN 966-608-533-X
• Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ, 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4.
• Солодка Л. “Концепт” родинних стосунків Олени Пчілки та Лесі Українки - ipoltavets.com. ipoltavets.com (укр.). Процитовано 30 квітня 2021. 

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Europeana Генеалогія та некрополістика Find a Grave · Родовід · WikiTree Література та бібліографія WomenWriters Словники та енциклопедії Хорватська енциклопедія · Internetowa encyklopedia PWN · Le Dictionnaire universel des Créatrices · Prabook Нормативний контроль FAST: 106419 · Freebase: /m/0gpkkr · GND: 132575493 · ISNI: 0000 0001 1653 4793 · LCCN: n82247109 · MAK: 9810689828805606 · NKC: js2008469438 · NLP: A21093714 · NTA: 371476445 · NUKAT: n98011606 · SUDOC: 115278397 · VIAF: 60246296 · WorldCat: lccn-n82247109

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.