| Високович Володимир Костянтинович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
2 (14) березня 1854 Гайсин, Подільська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер |
13 (26) травня 1912 (58 років) Київ, Російська імперія[1] |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Місце проживання | Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | епідеміолог, бактеріолог, мікробіолог |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Галузь | патологія |
| Заклад | Імператорський університет Святого Володимира |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медицини |
| Відомі учні | В. М. Константинович, О. І. Смирнова-Замкова, І. Т. Титов. |
 Високович Володимир Костянтинович у Вікісховищі | |
Володи́мир Костянти́нович Високович (нар. 2 (14) березня 1854, Гайсин, Україна — 13 (26) травня 1912)[2] — патологоанатом, бактеріолог та епідеміолог, доктор медицини, професор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 2 (14 березня) 1854 року в Гайсині. У 1871 році Високович завершив навчання у Першій харківській гімназії[ru] із золотою медаллю, і вступив до Харківського університету на медичний факультет, закінчив навчання у 1876 році. Залишений як вибраний стипендіат при університеті. У зв'язку з російсько-турецькою війною 1877—1878 років його мобілізували як військового лікаря і відправили на Кавказ; у шпиталях Тіфлісу, Абастумані, Єревана набував фаху прозектора й ординатора. У 1878 році Високовича відрядили до Харкова в клініки університету, в 1879 році його направили до клінік Харківського військового шпиталю. У 1880 році медичний факультет Харківського університету обрав лікаря Високовича на 2 роки як стипендіата (на сьогодні — докторанта) — задля приготування до професорського звання по предмету «патологічна анатомія». У 1881 році стипендіат Високович склав екзамен на ступінь доктора медицини — дисертація «О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе», після прилюдного захисту дисертації у травні 1882 року йому присудили відповідний науковий ступінь (рос. «Университетским советом в степени доктора медицины»). З 1884 року — професор Харківського університету, з 1895 — в Київському університеті.
Київський період[ред. | ред. код]
.jpg)
У Києві по переїзду з Харкова професор Високович очолив кафедру патологічної анатомії — Патологоанатомічний інститут (заснований з ініціативи професора Г. М. Мінха у 1887 році) і насамперед продовжив науково-творчі зв'язки Патологоанатомічного інституту Університету святого Володимира із патологоанатомічними інститутами університетів Німеччини та Чехії.
У 1895 році разом з професорами Лешем, Садовенем і В. Д. Орловим очолив перший хіміко-мікроскопічний кабінет при Товаристві київських лікарів[3].
У 1901 році читав лекції з бактеріології та патанатомії чуми в рамках курсу підвищення кваліфікації київських лікарів щодо цього захворювання[4] У 1903 році увійшов до складу комісії Київського університета, яка розглянула вимогу Товариства захисту тварин обмежити досліди на тваринах[5] У 1906 році очолив комісію курсів для підвищення кваліфікації лікарів.[6]
У Києві 1908 року Володимир Високович створив кафедру патологічної анатомії Жіночого медичного інституту і очолював її до 1911 року. В 1910 році був директором (за сумісництвом) Київського Бактеріологічного інституту (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України).
Помер 26 травня 1912 року. Поховали його у Києві на Байковому кладовищі. Товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту з портретом небіжчика у ніші медальйонної форми.
Родина[ред. | ред. код]
Одружився з вдовою лікаря Ольгою Володимирівною Ковалевською, народженою Олександровою, яка мала від першого шлюбу сина Леоніда 1876 року народження. У них народилися сини Євгеній (1887), Миколай (1889) та дочка Ніна (1880).
Наукові дослідження[ред. | ред. код]
У дослідженні дисертаційного матеріалу докторант Високович застосовував новий метод — мікротомні зрізи із фіксованих тканин. Науковець виявив, що при розростанні інтими артерій мозку при сифілісі «стойкие клеточньїе злементьі соедини-тельной ткани образуются не из лейкоцитов, а из подвижных фибробластов — гистиогенного, а не кровяного происхождения» — це були переконливі дані патологічної гістології сифілітичного ендартериїту докази гістогенезу грануляційної тканини. Дисертація відкривала авторові шлях на кафедру патологічної анатомії університету і створила йому європейське ім'я. У березні 1884 р. доктора медицини Високовича відрядили у Німеччину та Францію. Вчений знав німецьку мову і розумів французьку, завдяки чому він міг спілкуватися з багатьма відомими європейськими науковцями, друкувати свої наукові праці.
Працюючи в німецькій лабораторії Флюгге розробив експериментальну модель інфекційного ендокардиту[7].
Щодо мікроорганізмів, упорснутих у кров теплокровних тварин, автор дійшов наступних висновків:
- неушкоджені тканини і органи тварин непрохідні для мікроорганізмів;
- мікроорганізми швидко зникають з крові в паренхіматозних органах, тому що їх захоплюють фагоцити — фіксовані сполучно¬тканинні елементи, ендотеліальні клітини капілярів і речови-на між ендотелієм.
Зробив низку відкриттів у галузях патологічної анатомії, бактеріології та епідеміології. Він удосконалив методи імунізації проти чуми, сибірки, правця, черевного тифу.[8]
Високович розробив вчення про ретикуло-ендотеліальну систему (нині її називають системою мононуклеарних фагоцитів).
Одним із перших опрацював проблему фагоцитозу.
Його вважають засновником харківської школи патологоанатомів.
Брав активну участь у боротьбі з багатьма епідеміями чуми, зокрема епідемія чуми в Бомбеї у 1896-1897 роках. У 1908 році очолив боротьбу з холерою в Києві.
1901 року вперше описав з території України випадок альвеолярного ехінококозу, спричиненої гельмінтом Echinococcus multilocularis[9].
Нагороди і титули[ред. | ред. код]
- Колезький радник
- Орден Святої Анни 3-го ступеня
- Орден Святого Станіслава 3-го ступеня
- Темнобронзова Медаль «На згадку про війну 1877–1878 років»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Высокович Владимир Константинович / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Високович Володимир Костянтинович: До 150-річчя від дня народження. Сергій Старченко, Володимир Благодаров. Мистецтво Лікування. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 28 січня 2008.
- ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001). Клинико-лабораторный кабинет. Легенди і бувальщина київської медицини. Київ: Століття. с. 118. с. 304.
- ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001). Угроза чумы. Легенди і бувальщина київської медицини. Київ: Століття. с. 131. с. 304.
- ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001). Ответ баронессе. Легенди і бувальщина київської медицини. Київ: Століття. с. 134-135. с. 304.
- ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001). Повторительные курсы. Легенди і бувальщина київської медицини. Київ: Століття. с. 140-141. с. 304.
- ↑ Contrepois, A. (1995). Notes on the Early History of Infective Endocarditis and the Development of an Experimental Model. Clinical Infectious Diseases 20 (2): 461–466. ISSN 1058-4838. doi:10.1093/clinids/20.2.461.
- ↑ М. А. Андрейчин, В. С. Копча — Епідеміологія. Навчальний посібник. — Укрмедкнига, Тернопіль. — 2000. — 382 с.
- ↑ Kharchenko, Vitaliy; Kornyushin, Vadim; Varodi, Erika; Malega, Oleksandr (2008). Occurrence of Echinococcus multilocularis (Cestoda, Taeniidae) in red foxes (Vulpes vulpes) from Western Ukraine. Acta Parasitologica 53 (1). ISSN 1896-1851. doi:10.2478/s11686-008-0008-9.(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Життя, присвячене людям: до 160-річчя від дня народження Володимира Костянтиновича Високовича [Архівовано 16 квітня 2018 у Wayback Machine.] / уклад. : Л. Є. Корнілова, Є. О. Корнілова, С. П. Руда, О. А. Юрчишина ; Нац. наук. мед. б-ка України, Наук. б-ка Вінниц. нац. мед. ун-ту ім. М. І. Пирогова. — Київ, 2014. — 82 с. — (Товариство київських лікарів в особах).
- Кнопов М. Ш., Тарануха В. К. Видный ученый и организатор санитарно-эпидемиологического дела (к 100-летию со дня смерти профессора В. К. Высоковича) // Эпидемиология и инфекционные болезни. 2012. № 3.(рос.)
- Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2006. ISBN 966-505-054-0 (С.?)
Посилання[ред. | ред. код]
- Сергій Старченко, Володимир Благодаров. Високович Володимир Костянтинович (1854–1912) До 150-річчя від дня народження [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Лихтенштейн Т. Г. К истории отечественной микробиологии [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.]. К., 1958(рос.)
- Влодзімеж Високович, герой-патоімунолог! [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] Польська спадщина в Харкові в ХІХ - ХХ ст. віртуальна мапа екскурсій
- ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДУ “ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА НАМНУ”. НАМН України, 30.06.2020
- Рада, 16 (29) травня 1912. libraria.ua
|
