| Богдан Михайлович Бенюк | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
26 травня 1957 (66 років) Битків, Надвірнянський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | Українець | |||
| Діяльність | актор театру і кіно | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка | |||
| Членство | Верховна Рада України VII скликання | |||
| Роки активності | 1978 — тепер. час | |||
| Жанр | кінематограф, театр і телебачення | |||
| Посада | народний депутат України[1] | |||
| Партія |
 ВО «Свобода» | |||
| Конфесія | Українська православна церква Київського патріархату[джерело?] | |||
| Брати, сестри | Бенюк Петро Михайлович | |||
| Діти | Мар'яна, Олеся, Богдан | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди |
| |||
| Премії |
| |||
| Звання |
| |||
| IMDb | ID 0073101 | |||
| ||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 7-го скликання | |||
| Свобода | 12 грудня 2012 | — | 27 листопада 2014 |
|
| |||
Богда́н Миха́йлович Беню́к (нар. 26 травня 1957, смт Битків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) — український актор театру та кіно, Народний артист України[2] (1996), антрепренер, політик, народний депутат України 7-го скликання (другий у виборчому списку[3] політичної партії ВО «Свобода» на виборах до Верховної Ради 2012 року).
Разом з Анатолієм Хостікоєвим є співзасновником Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» (1999)[4].
Тимчасово, на період дії воєнного стану, до проведення конкурсу на заміщення посади, призначений з 8 листопада 2022 року директором — художнім керівником Київського Театру на Подолі (наказ Департаменту культури КМДА від 4 листопада 2022 року)[5][6].
Життєпис[ред. | ред. код]
Старший брат — актор Петро Бенюк (1946-2019).
1978 — закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.
1978–1980 — працював у Київському театрі юного глядача.
З 1980 — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, протягом ряду років — у числі провідних.
1989–1994 — не припиняючи роботу в театрі, працював старшим викладачем у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.
Вів розважальні телепрограми — «Шоу самотнього холостяка» (Перший національний) та «Біла ворона» (1+1).
Улітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.[7]
З лютого 2018 року професор Богдан Бенюк очолює кафедру акторського мистецтва та режисури драми в Київському національному університеті імені Карпенка-Карого[8]. З 8 листопада 2022 року тимчасово, на період дії воєнного стану, призначений директором — художнім керівником Київського Київського академічного драматичного театру на Подолі.
Визнання та нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений артист УРСР (1988)
- Народний артист України (1996)
- Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (1998)
- Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008)
- Лицар Ордену «За заслуги»:
- Лауреат театральної премії «Київська пектораль»:
- 1994 — за роль Юркевича у виставі «Талан» М. Старицького,
- 2001 — за роль Собакевича у виставі «Брате Чичиков» за М. Гоголем
На 7 Міжнародному театральному фестивалі англ. Academy of Performing Arts Awards в Пекіні отримав нагороду в номінації «За кращу чоловічу роль» (2017).[12]
Ролі[ред. | ред. код]
Театр[ред. | ред. код]
|
|
Кіно[ред. | ред. код]
- 1971–2009 — Телефон поліції - 102
- 1975–1976 — Хвилі Чорного моря — Чабан
- 1976 — Ати-бати, йшли солдати — Кринкін
- 1976 — Свято печеної картоплі
- 1978 — Дипломати мимоволі
- 1978 — На вербі груші
- 1979 — Женці
- 1980 — Крупна розмова — Гойда
- 1981 — Вони були акторами — абітурієнт
- 1982 — Жіночі радощі й печалі — Юлій Дубровін
- 1983 — Миргород та його мешканці — Антон Прокофьєвич Голопузь
- 1983 — Щастя Никифора Бубнова — Очеретін
- 1984 — Загублені в пісках
- 1985 — Як молоді ми були
- 1987 — Жив-був Шишлов — Пасинков
- 1987 — Філер
- 1987 — Голий — людина на судні
- 1988 — Дама з папугою — Жора
- 1988 — Дорога в пекло — Павло
- 1988 — Камінна душа — Кудиль
- 1988 — Любов до ближнього — чоловік
- 1990 — Конотопська відьма
- 1990 — Імітатор
- 1990 — Сеніт зон (Санітарна зона) — перший стрілочник
- 1991 — Вірний Руслан (Історія вартового собаки)
- 1991 — Тримайся, козаче!
- 1991 — Із житія Остапа Вишні
- 1991 — Капітан Крокус — клоун Коко
- 1991 — Кому вгору, кому вниз
- 1992 — Постріл у труні — господар автомайстерні
- 1992 — Для домашнього огнища
- 1992 — Сорочка зі стьожкою — недоторканий
- 1993 — Браві хлопці — підполковник Скелет
- 1993 — Золоте курча — Борсук
- 1993 — Фучжоу — Горілий
- 1995 — Москаль-чарівник — солдат Ліхой
- 1995 — Об'єкт «Джей» — Богдан
- 1997 — Сьомий маршрут
- 2000 — Чорна рада
- 2003 — Завтра буде завтра — підкуплений начальник міліції
- 2006 — Утьосов. Пісня завдовжки з життя — Леонід Осипович Утьосов
- 2007 — Коли її зовсім не чекаєш — Петро
- 2007 — Ліквідація — Леонід Утьосов
- 2008 — Таємничий острів — недоумкуватий
- 2009 — Кандагар — бортінженер Роман Вакуленко
- 2010 — Ми з джазу 2
- 2011 — Мисливці за діамантами — Піценко, капітан міліції
- 2013 — Іван Сила
- 2015 — Урсус — Хома Гоголь
- 2015 — Тепер я буду любити тебе
- 2018 — Таємний щоденник Симона Петлюри — Михайло Грушевський
- 2018 — Лайко: ром у космосі — Леонід Брежнєв
- 2019 — Тарас. Повернення — Дядька
- 2020 — Мати Апостолів —Федір
- 2021 — Небо-парасолька — Дідусь Алексіс
Озвучування мультфільмів[ред. | ред. код]
- 1980 — «Капітошка» (Вовченя в 1-й серії)
- 1983 — «Миколине багатство»
- 1985 — «Дівчинка та зайці»
- 1989 — «Три Паньки» (читає текст)
- 1994 — «Історія одного Поросятка» (читає текст)
- 1996 — «Вій»
- 1997 — «Покрово-Покрівонько...»
- 1997 — «Як метелик вивчав життя» (читає текст)
- 1998 — «Синя шапочка»
- 2008 — «Маленький великий пес»
- 2020 — «Віктор Робот»
Дублювання[ред. | ред. код]
- 1937 — Білосніжка і семеро гномів — Мудрик
- 1997 — Геркулес — Філ
- 2001 — Шрек — Шрек
- 2002 — Планета скарбів — Джон Сільвер
- 2007 — Реальні кабани — Боббі
- 2007 — Шрек Третій — Шрек
- 2007 — Шрек: Різдво — Шрек
- 2009 — Старі пси— Чарлі
- 2009 — Захоплення підземки 123 — Райдер
- 2010 — Одного разу в Римі — Ел Руссо
- 2010 — Історія іграшок 3 — плюшевий ведмідь Татко
- 2010 — Шрек назавжди — Шрек
- 2012 — Лоракс — лісовик Лоракс
- 2016 — Angry Birds у кіно — Леонард
- 2019 — Angry Birds у кіно 2 — Леонард
Телебачення[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2007) |
Політична діяльність[ред. | ред. код]
Був членом Партії зелених України (1997 — ?). Нині заступник голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода», член Політвиконкому ВО «Свобода».
Вересень 2007 — № 4 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2007.
Травень 2008 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на позачергові вибори до Київської міської ради.
Жовтень 2010 — № 1 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на вибори до Київської обласної ради.
Жовтень 2012 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2012.
18 березня 2014 року разом з іншими народними депутатами від ВО «Свобода» (Ігорем Мірошниченком та Андрієм Іллєнком) із застосуванням фізичної сили змусив Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення з посади т.в.о. генерального директора НТКУ. Цю подію на своєму каналі транслював прес-секретар партії Олександр Аронець.[13][14] Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк назвав неприпустимими дії «свободівців» в НТКУ.[15]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ Указ Президента N1016/96 30 жовтня 1996. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
- ↑ ВО «Свобода» оголосила свій виборчий список. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 9 вересня 2012.
- ↑ Про Театральну компанію «Бенюк і Хостікоєв». Архів оригіналу за 25 лютого 2009. Процитовано 18 лютого 2009.
- ↑ Бенюк очолив київський Театр на Подолі. «Українська правда» (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
- ↑ «Мистецтво не може бути без політики» — новий директор Театру на Подолі Богдан Бенюк. «Українська правда» (укр.). Процитовано 13 грудня 2022.
- ↑ Богдан Бенюк - Я люблю свою країну.
- ↑ І кафедра акторського мистецтва та режисури драми. КНУТКТ. Архів оригіналу за 03.09.2018. Процитовано 03.09.2018.
- ↑ Указ Президента України від 24 серпня року № 251/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 27 березня 2010 року № 455/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»
- ↑ Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Вітаємо переможців. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.
- ↑ прямого ефіру на каналі «Аронець LIVE». Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.
- ↑ Прем'єр-міністр України назвав неприпустимими дії народних депутатів на НТКУ [Архівовано 19 березня 2014 у Wayback Machine.] — Урядовий портал
Посилання[ред. | ред. код]
- Богдан Бенюк: Я буду головою СБУ / Інтерв'ю радіо Holos.fm // ВІДЕО
- Богдан Бенюк [Архівовано 20 вересня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Kino-teatr.ua
- Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 19 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Фільмографія на animator.ru [Архівовано 12 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Сайт про Богдана Бенюка
- Бенюк Богдан Михайлович на openua.net
- Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв» [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Д. Шурхало. Розмова про політику [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Богдан Бенюк [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Богдана Бенюка
- «Ой, мамочка!» («Кандагар» навіяв…) [Архівовано 5 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Богдан Бенюк - Я люблю свою країну на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Новітня історія України. Галичина. — Т. 1. — Київ, 2004. — С. 44. — ISBN 966-7953-47-5.
- Богдан Бенюк на сайті Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка [Архівовано 30 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Кроп Т. Богдан Бенюк: Парламент не працює, тому що я зайнятий у театрі. [Архівовано 20 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Урядовий кур'єр. — 2013. — 3 серп.
- Рудаков Микола Іванович.Автографи майстрів. - К. : Міжнародний доброчиний фонд "Українська хата", 2005. - 128 с.: фотогр.,с.7-8 - ISBN 966-7025-05-5
- Рудаков Микола.Актор,співак і....холостяк.// Урядовий кур'єр:газета.-1996,26 березня.
- Богдан Бенюк, актор театру і кіно, професор. Жодне покоління українців не виросло, щоб не отримати знущань від росії Укрінформ, 1 жовтня 2022
|
