| Віктор Андрієнко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Андрієнко Віктор Миколайович | |||
| Народився |
19 вересня 1959[1] (64 роки) Запоріжжя, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | театр, кіно, телебачення | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Роки діяльності | 1976—н.ч. | |||
| IMDb | ID 0029048 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
 Віктор Андрієнко у Вікісховищі | ||||
Андріє́нко Ві́ктор Микола́йович (нар. 19 вересня 1959, Запоріжжя) — український актор та режисер театру та кіно, сценарист, письменник, продюсер, Заслужений артист України, починав працювати у кіноіндустрії як каскадер. Член Спілки театральних діячів України. Найбільш відомий за анімаційним фільмом «Острів скарбів» та телепрограмами «Шоу довгоносиків» (Україна) та «Велика різниця» (Росія).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Запоріжжі. Батьки з Гуляйполя. Мати — Тетяна Іванівна Андрієнко (дівоче прізвище — Самойленко) головний бухгалтер дитячих закладів. Батько — Микола Трохимович Андрієнко — майстер запорізького заводу «Енергомаш». Вчився у середній школі № 15 в Запоріжжі.
З 1969—1975 роках Віктор грає у драмгуртку. Його першим вчителем акторської майстерності, стає керівник драмгуртка Віра Давидовна Афанасьєва. Віктор зіграв багато ролей, іноді до п'яти образів у виставі.
По закінченні 8-го класу школи вчився у кулінарному училищі та проходив практику як кулінар-кондитер.
З 1975 році працював старшим монтувальником сцени у Запорізькому обласному музично-драматичному театрі ім. Щорса (згодом — час ім. Магара)
У 1980 році закінчив Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого (клас професора Ставицького).
Віктор Андрієнко має численні роботи у театрі, кіно і на телебаченні. З 1978 року працював в кіно каскадером та актором. Знявся більш ніж в 100 фільмах і серіалах.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Андрієнко також багато працює в озвучуванні фільмів. Зокрема, брав участь в адаптації української версії фільму «Містер Бін на відпочинку» (озвучував героя актора Ровена Аткінсона), проте продюсери вирішили використати субтитри[2].
- Для платівки «Острів скарбів» Андрієнко озвучував Біллі Бонса, Капітана Смолетта, Джона Сільвера (останнього в мультфільмі озвучував Армен Джигарханян). Протягом запису Андрієнко довелося записувати діалог між цими героями, міняючи голоси.
- Схожа ситуація сталась при роботі на радіо: Віктор Андрієнко вів програму «голосом» героя Шоу довгоносиків Івана Шпикуляка[3]. Гості, що мали давати інтерв'ю, не змогли приїхати, тому Андрієнко вирішив розмовляти голосом ведучого ефіру Шпикуляка та голосом «гостя», озвучуючи обох одночасно[2].
- Підтримував українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув'язненого у Росії[4].
Освіта[ред. | ред. код]
Професійна діяльність[ред. | ред. код]
- 1978 і 1991—1993 — актор та каскадер кіностудії імені Олександра Довженка.
- 1980—1984 і 1986—1987 — працював в Київському театрі естради.
- 1984—1986 — Одеська філармонія, театр мініатюр «Гротеск» (актор, режисер, автор).
- 1986—1987 — актор Київського театру естради.
- 1987—1990 — в Одеському театрі мініатюр «Шарж».
- 1990—1991 — режисер театру клоунади «Магазин-Фу».
- 1992—1993 — актор, режисер трюкових сцен у полнометражному фільмі режисера Давіда Черкаського «Шалені макарони чи помилка професора Бугенсберга». [Архівовано 21 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- 1993—1995 — автор і режисер телепрограми «Київкіно» телеканалу «ТЕТ».
- 1995—1996 — директор і режисер анімаційної студії «Автор».
- З 1996 року працює актором, сценаристом, постановником телепрограм, ситуаційних комедій. Проєкти за участю Андрієнко виходять на телеканалах «1+1» і деяких російських каналах. Цього ж року працює у телекомпанії «ПроТВ» (автор, актор, режисер) та у співпраці з Валентином Опалєвим і Віктором Приходько створює проєкт «Шоу довгоносиків» на «1+1». Це шоу принесло акторам велику популярність, але після його закінчення Віктор опинився в ситуації, коли всі стали вважати його виключно комедійним актором[2].
- З 2000 — працював на телеканалі «1+1» актором, режисером та сценаристом у серіалах «Дружна сімейка» і «Комедійний коктейль» на російському телеканалі «РТР».
- 2006—2007 — актор, сценарист та режисер студії «Technomedia».
- 2007—2013 — актор трупи пародійного шоу «Велика різниця».
- 2010—2013 — актор телетрупи «Велика Різниця по-українськи».
- 2013 — пан Андрієнко став сценаристом і режисером українського фільму «Іван Сила» про українського силача Івана Фірцака, якого 1928 року було визнано найсильнішою людиною планети[5]. Сам Віктор зіграв у фільмі роль негативного героя на ім'я Фікса.[6] Разом з акторами фільму Андрієнко проводив зустрічі із глядачами в різних містах України, презентуючи стрічку і відповідаючи на запитання глядачів після перегляду.
- 2012—2014 — режисер, сценарист та актор ТОВ «Інсайт Медія».
- 2015—2017 — актор та режисер анімаційних сцен анімаційній студії «Panama Grand Prix».
- З 2018 — режисер, сценарист, продюсер студії «Charmswood».
- 2018—2020 — продюсер анімаційних фільмів «Цар Плаксій та Лоскотун», «Риска».
- Віктор Андрієнко — автор не тільки багатьох сценаріїв для кіно та телебачення, а також разом зі своїм співавтором Оленою Шульгою написав дві книжки для дітей: «Легенди Чарівнолісся» та книжку-комікс з ілюстраціями художника Радни Сахалтуєва «Шалені пригоди папуги Флінта».
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Біля витоків людства (1976)
- Не плач, дівчино (1976)
- Дачна поїздка сержанта Цибулі (1979)
- Весільний віночок (1979)
- Поїздка через місто (1979)
- Потяги революції (1980)
- Оглядини (1980)
- Шальна куля (1980)
- Скарбничка (1980)
- Жінки шуткують серйозно (1981)
- Дочка командира (1981)
- Попередження (1981)
- Амулет (1981)
- Кремлівські курсанти (1982)
- Ніч коротка (1982)
- Шостий (1982)
- Ярослав Мудрий (1982)
- Третього не дано (ТБ) (1982) — білогвардійський офіцер
- Бій на перехресті (1982) — білогвардійський офіцер
- Шурочка (1982) — командир Живонерів
- Трест, що луснув (серіал) (1984)
- Гостя з майбутнього (1985)
- Димка (ТБ) (1985)
- Спокуса Дон-Жуана (1985)
- Острів скарбів (1986—1988)
- Серця трьох (1992)
- Імперія піратів (1994)
- Співачка Жозефіна й Мишачий Народ (1994)
- Репортаж (1995)
- Шоу довгоносиків (1996)
- Дружна сімейка (серіал) (2002)
- Між першою та другою (2004)
- Алі-Баба і сорок розбійників (2005)
- Весела хата (серіал) (2005)
- На білому катері (2005)
- Присяжний повірений (серіал) (2005)
- Дев'ять життів Нестора Махна (серіал) (2006)
- Міліцейська академія (серіал) (2006)
- Міліцейська академія 2 (серіал) (2006)
- Один у новорічну ніч (2006)
- Мім Бім, або Чуже життя (2008)
- Боксери віддають перевагу блондинкам (2009)
- День переможених (2009)
- ТойХтоПройшовКрізьВогонь (2011)
- Іван Сила (2013)
- Тримай удар (2015)
- Микита Кожум'яка (2016) (режисер анімаційних сцен)
- Маршрути долі (2019)
- Легенди Чарівнолісся (2020)
Дублювання та озвучення[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Останній бій (1989) — всі ролі
- Гаррі Поттер (4 частини) (2001—2005)
- Мадагаскар (2005)
- Роги і копита (2006) — Свин
- Принцеса і Жаба (2009) — світлячок Рей
- Пірати! Банда невдах (2012) — Пірат Бульбоніс
- Микита Кожум'яка (2016) — кажан Едді
Російською[ред. | ред. код]
- Лікар Айболить (1985) — Бегемот, Крокодил, Одноокий Пірат
- Острів Скарбів (1988) — Біллі Бонс, Капітан Смоліт
- Останній бій (1989) — всі ролі
- Всесвітня історія в гусаках (2002—2003) — оповідач, диктор
- Аліса знає, що робити! (2012—2016) — Василь Петрович, робот-вчитель
Звукові ефекти[ред. | ред. код]
- Останнє кохання Блакитної Бороди (1996) — всі ролі
Нагороди[ред. | ред. код]
- 1983 — Гран-прі всесоюзного театрального конкурсу «Молоді голоси» — за головну роль у виставі «Йозеф Швейк».
- 1997 — Диплом Міжнародного фестивалю телепрограм «Бархатний сезон» — у номінації «Найкраща гумористична програма» проєкт «Шоу Довгоносиків».
- 1997 — Головний приз конкурсу «Золота ера» — номінація «Найкраща гумористична програма», проєкт «Шоу Довгоносиків».
- 2012 — Гран-прі всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» — у номінації «За найкращій кіносценарій для дітей та юнацтва „ІВАН СИЛА“».
- 2014 — Міжнародний кінофестиваль «Молодість»(Київ) — Спеціальний Диплом дитячого міжнародного журі кінофестивалю «За краще режисерське рішення» кінострічка «ІВАН СИЛА».
- 2014 — Лауреат Премії Кабінету міністрів ім. Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва — у номінації «Кінотвори для дітей та юнацтва» за проєкт «ІВАН СИЛА».
- 2017 рік — співавтор сценарію і режисер короткометражного фільму «Божевільна Сімейка» у номінації «Найкраща комедія» на міжнародному кінофестивалі «Near Nazareth Festival» (NNF) в Назареті (Ізраїль).
- 2017 — Гран-прі всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» — у номінації «Найкращий кіносценарій для дітей та юнацтва» кіноказка «Легенди Чарівнолісся».
- 2019 — отримав звання Заслужений артист України[7].
Особисте життя[ред. | ред. код]
- Одружений, син Валерій (1987). Не вживає алкоголю і не їсть м'яса.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ а б в Виктор Андриенко с носом и без. СТУДЕНТСЬКІ ЖАРТИ Запорожья :: Запорожье. Городской портал. misto.zp.ua. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 22 березня 2017.
- ↑ blade321100 (2 травня 2009). Шоу Долгоносиков - Иван Шпикуляк. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 22 березня 2017.
- ↑ Сенцов вчиняє правильно, але він має бути не один — Андрієнко [Архівовано 9 червня 2018 у Wayback Machine.] // ТСН, 08.06.2018
- ↑ Про фільм. Іван Сила. Фільм Віктора Андриєнко. Про фільм. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 22 березня 2017.
- ↑ В ролях. Іван Сила. Фільм Віктора Андриєнко. В ролях. Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 22 березня 2017.
- ↑ https://day.kyiv.ua/uk/news/280319-viktor-andriyenko-stav-zasluzhenym-artystom-ukrayiny [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.] Віктор Андрієнко став заслуженим артистом України
Джерела та ресурси[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андрієнко Віктор Миколайович |
- Сайт Андрієнка [Архівовано 17 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Андрієнко Віктор Миколайович на сайті IMDb (англ.)
- Андрієнко Віктор Миколайович на сайті All Movie Guide (англ.)
- Андрієнко Віктор Миколайович на сайті TCM Movie Database (англ.)
|
| |||||||||||||||||
