_Leopold_McClintock_by_Stephen_Pearce_(2).jpg)
Дандолк, County Louth[d], Сполучене Королівство[4]
Кенсінгтон, Лондон, Сполучене Королівство[4]
.svg){kind=small}
Сполучене Королівство
Френсіс Леопольд Мак-Клінток у Вікісховищі| Френсіс Леопольд Мак-Клінток | |
|---|---|
| англ. Francis Leopold McClintock | |
|
| |
| Народження |
8 липня 1819[1][2][…] Дандолк, County Louth[d], Сполучене Королівство[4] |
| Смерть |
17 листопада 1907[1][2][…] (88 років) Кенсінгтон, Лондон, Сполучене Королівство[4] |
| Поховання | Royal Borough of Kensington and Chelsea Cemetery, Hanwelld |
| Країна |
Сполучене Королівство |
| Член | Лондонське королівське товариство |
| Звання | віцеадмірал і адмірал |
| Командування | Північноамериканська та Західно-Індійська Станція |
| Діти | Henry McClintockd[5], Anna McClintockd[5], John McClintockd[5], Robert McClintockd[5] і Elizabeth McClintockd[5] |
| Нагороди | |
| Френсіс Леопольд Мак-Клінток у Вікісховищі | |
Фре́нсіс Леопо́льд Мак-Клі́нток (англ. Francis Leopold McClintock, 8 липня 1819 — 17 листопада 1907) — британський полярний дослідник, адмірал.
Народився в Дандолку (Ірландія) 8 липня 1819 року. 1831 року вступив до Королівського військово-морського флоту волонтером.
У 1848—1849 роках брав участь в експедиції Джеймса Росса до протоки Барроу. У 1849—1851 роках перебував у загоні Гораціо Остіна і під час зимівлі на острові Принца Уельського здійснив багато санних поїздок загальною протяжністю 1300 км, причому вперше в практиці західноєвропейських полярників використовував ескімоські нарти зі собачою упряжкою. На острові Бічі він виявив перший зимовий табір Франкліна. Під час цих поїздок першим обстежив і наніс на карту всю берегову лінію острова Мелвілл.
У 1852—1854 роках перебував в ескадрі Едварда Белчера і, рухаючись на захід, дістався острова Мелвілл. Відділившись від Белчера, Мак-Клінток здійснив тривалу санну поїздку загальною протяжністю 2200 км, причому простежив і описав 1200 км берегової лінії кількох островів, незалежно від Мечема відкрив острів Прінс-Патрік. Після повернення в Англію, нарівні з іншими учасниками експедицій Белчера і МакКлура був відданий суду, але виправданий і нагороджений грошовою премією.
1857 року здійснив четверту подорож до Канадської Арктики. Цього разу командував HMS Fox і через несприятливу льодову обстановку провів першу зимівлю на Баффіновій Землі. Наступного року пройшов через протоку Ланкастер і далі зазимував у протоці між півостровом Бутія та островом Сомерсет. Звідти здійснив санну поїздку на південь, де на острові Кінг-Вільям виявив стоянку Франкліна та його єдине письмове повідомлення, що пояснює причини загибелі експедиції. Ці відомості доповнено опитуванням тамтешніх ескімосів і долю експедиції Франкліна остаточно з'ясовано.
Свою останню подорож описав у книзі Подорож Фокса в арктичних морях: розповідь про відкриття долі сера Джона Франкліна та його супутників (англ. The Voyage of Fox in Arctic Seas: Narrative of Discovery of Fate of Sir John Franklin and His Companions; Лондон, 1859). Згодом Руал Амундсен здійснив своє плавання Північно-Західним проходом, керуючись даними Мак-Клінтока та Белчера.
Після закінчення подорожей продовжив службу в Королівському військово-морському флоті і 1884 року вийшов у відставку в чині адмірала.
Помер 17 листопада 1907 року в Лондоні.
У 1871—1874 роках досвід санних походів Мак-Клінтока використав Юліус Пайєр при дослідженні Землі Франца-Йосифа і назвав на його честь один із відкритих островів.
