Метафі́зика (грец. τὰ μετά τά φυσικά — «те, що понад фізикою», лат. metaphysica) — галузь філософії, розглядає буття як буття, досліджує граничні й надчуттєві принципи, причини та засади буття^[1].

Термін «метафізика» походить від сполучення грецьких μετά (metá) (по, понад, поза) і φυσικά (фізика). Таку назву в I столітті до н. е. дав працям Арістотеля, що не потрапили до твору «Фізика», його учень Андронік з острова Родос (імовірніше іншим учнем Арістотеля Евдемом Родоським^[2]).

Термін метафізика часто використовується у філософії, однак, різні філософи вкладають у нього різне значення, розширюючи або звужуючи область його застосування. При різному трактуванні терміну змінюється ставлення до нього. Тому значення терміну дуже сильно залежить від контексту:

Метафізика — це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і початок буття (існування світу);
Метафізика — це синонім філософії;
Метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для позначення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального;
Метафізика — це наука про речі, спосіб з'ясування світоглядних питань (сенс життя — основне питання філософії тощо), які не піддаються осягненню за допомогою експерименту та методів конкретних наук;
Метафізика — це концепція розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці. В значенні «антидіалектика» термін «метафізика» запровадив у філософію Геґель.

Метафізика і релігія[ред. | ред. код]

Метафізика самовизначається за двома функціями:

   1. Бути «науковченням», вивчати закономірності процесу пізнання і формувати для науки методи і принципи досліджень (методологія);
   2. Світоглядна – досліджувати місце і роль людини у світі, смисл її життя, сутнє свободи, відповідальності, смерті і безсмертя тощо.

Відомі філософи й богослови розвинули на грані релігії й науки таке вчення, як метафізика. Ще Аристотель називав метафізику «першою філософією». Метафізика — це наука про надчуттєві принципи буття. Метафізика є підготовкою до Євангелізації. Вона може допомогти знайти спільну мову у багатьох спірних міжконфесійних і міжпартійних питаннях. Вона допомагає у спілкуванні з різноманітними категоріями слухачів, пропонуючи уважно вислухати їхню позицію, у чомусь погодитись з їхніми висловами і вміло вказати на несумісність, чи некоректність їхніх помилкових висловів.

Відомий фізик, засновник квантової теорії поля Макс Планк писав: «Бог для вірян стоїть на початку мислення, а для фізиків на кінці мислення.» Тобто, наука допомагає людям рухатись вперед, а релігія вказує напрямок руху. Релігія й наука виходять із того самого джерела і ведуть до тієї самої мети. Вони обидві є виявом людського мислення, шукання й відчування. Вони обидві шукають правди: «і спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8.32). Релігія веде до Бога прямо, шукаючи Творця, а наука йде до Творця посередньо, шукаючи Його крізь творіння. Релігія доходить до повної таємниці, до останніх причин усього, що існує, а наука затримується на поверхні, відкриваючи другорядні причини та послідовні зв'язки. Відносини релігії та науки зводяться до самої людини, до її волі, щирості, бо не сама наука веде до віри, чи невіри, а особиста настанова людей, які займаються наукою^{[джерело?]}. Великі вчені, які були засновниками природничих наук, були глибоко віруючими. Відомі фізики, астрономи: І. Ньютон, М. Копернік, В. Гершель, Й. Кеплер, Г. Ерстед, А. Ампер, А. Вольта, А. Беккерель, Р. Мілікен, А. Едінгтон, А. Комптон, А. Кастлер стверджували, що між релігією й наукою нема суперечностей, а наукові дослідження приводять до визнання Бога як Творця Всесвіту.^{[джерело?]}

Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Див. також[ред. | ред. код]

Міркування про метафізику - трактат Готфріда Лейбніца (1686)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Метафізика Аристотеля, 1003a, 20-32; 1022a
↑ Арістотель. Метафізика. / Перекладач: Олексій Панич. — К.: Темпора , 2022. — 848 с. ISBN 978-617-569-534-0. Про термін і його впровадження с. 18-20

Джерела[ред. | ред. код]

Mieczysław Albert Krąpiec OP, «Metafizyka. Zarys teorii bytu», Lublin-1978 (пол.)
Francis Selman, «From Physics to Metaphysics». Saint Austin Press, 2001, s. 168. ISBN 1901157334. (англ.)
Aristotle. «Aristotle's Metaphysics», ed. W.D. Ross. Oxford: Clarendon Press. 1924 (англ.) (гр.)
Аристотель, «Метафизика» (Антология мысли), перевод в редакции 1934 г. — г. Москва: изд. «Эксмо», 2006 г. — 608 с. (рос.)
Лебедев А. В., «Метафизика» // Новая философская энциклопедия / Ин-т философии РАН; Нац. обществ.-науч. фонд; Предс. научно-ред. совета В. С. Стёпин, заместители предс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — 2-е изд., испр. и допол. — г. Москва: вид. «Мысль», 2010 г. — ISBN 978-5-244-01115-9. (рос.)
Корет Э., «ОСНОВЫ МЕТАФИЗИКИ» / Перевод В. Терлецкого. — Киев: изд."Тандем", 1998 г. (рос.)
Бохенский Ю. М., Метафизика^{[недоступне посилання з квітня 2019]} // СОВРЕМЕННАЯ ЕВРОПЕЙСКАЯ ФИЛОСОФИЯ (рос.)
Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка. / Пер. А. В. Кезина // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. — 1993. — № 6. (рос.)
Бальтазар Н., Дебольский Н. Г.^[ru], Яковенко Б. В.^[ru], «Метафизика на рубеже эпох: Лёвенская школа. Томас Хилл Грин. Джосайя Ройс» — М.: Изд. ЛКИ, 2007 г. — 144 с. (Изд. 2-е.) — ISBN 978-5-382-00375-7. (рос.)
Ажимов Ф. Е., «Метафизические основания гуманитарного познания: историко-философский анализ», г. Владивосток: Издательство Дальневосточного федерального университета, 2011. — 264 с. (рос.)
Киссель М. А., «Метафизика в век науки: опыт Р. Дж. Коллингвуда». — СПб., 2002. — 304 с. — ISBN 5-210-01576-9. (рос.)
Нурмухаметов В. К., Метафизическое учение о Неорганическом мире. — Статьи и книги, 2010—2015. Записки по Метафизике Неорганического мира^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
Пушкин В. Г., «Сущность метафизики». — СПб.: «Лань», 2003. — 480 с. — ISBN 5-8114-0507-3. (рос.)
Толстенко А. М., «Европейская метафизика: от бытия-как-природы к бытию-как-истории» / А. М. Толстенко. — СПб.: ИЦ «Гуманитарная Академия», 2011. — 383 с. — ISBN 978-5-93762-085-9. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Метафізика // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Метафізика // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 967. — 1000 екз.
Метафізика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 34.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Метафізика

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Метафізика
Арістотель. Метафізика. / Перекладач: Олексій Панич. — К.: Темпора , 2022. — 848 с. ISBN 978-617-569-534-0
«Метафізика», Аристотель (рос.)
Метафізика Аристотеля на мові оригіналу (гр.) (англ.)

Портал «Філософія»

[1] Метафізика Аристотеля, 1003a, 20-32; 1022a

[2] Арістотель. Метафізика. / Перекладач: Олексій Панич. — К.: Темпора , 2022. — 848 с. ISBN 978-617-569-534-0. Про термін і його впровадження с. 18-20

[1]

[2]