Танець | |
---|---|
обкладинка журналу «Life» за 23 серпня 1943 року | |
Лінді-хоп | |
класифікація | свінгові танці, соціальні танці, джазові танці, афроамериканські танці |
музика | Свінг |
різновиди | савой-стайл, голлівуд-стайл, смуз-стайл |
розмір | 4/4 |
темп | 60-300 біт/хв. |
походження | США |
епоха | 1930-1940-ві, 1990-2010-ті роки |
особливості | парний, імпровізаційний, джазовий |
Лінді-хоп — афро-американський парний танець, що з'явився у Нью-Йорку у 20-30-ті роки XX сторіччя, різновид свінгу. Названий на честь знаменитого перельоту Чарльза Ліндберга через Атлантичний океан. Лінді-хоп розвивався паралельно зі свінговою музикою та належить до класу свінгових танців. Він увібрав в себе риси чарлстону, степу, джазу та інших танців, що існували одночасно з ним.
У 80-ті роки XX сторіччя лінді-хоп було відроджено американськими, шведськими та британськими танцюристами. Наразі школи лінді-хопу існують у багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні.
Лінді-хоп зародився у чорному кварталі Гарлем в Нью-Йорку в Сполучених Штатах приблизно в 1927 році. Можливим походженням лінді-хопу називають наступні танці: брейкевей, чарлстон та Тексас-Томмі. Відповідно до Етель Вільямс, яка сприяла популяризації Тексас-Томмі в Нью-Йорку в 1913 році, Тексас-Томмі «був, як лінді», і основні кроки були подібні тим, які є в лінді. Танцівник Савоя «Коротун» Джордж Сноуден заявив, що «Ми звикли називати основний крок „Хоп“ задовго до того, як Ліндберг зробив його переліт (анг. hop) через Атлантичний океан.»
Головним місцем для розвитку лінді-хопа став танцювальний зал «Савой». Це був перший подібний заклад без расової сегрегації, і «Савой» став культовим місцем для усіх танцівників. Така політика та постійне гастролювання у залі найкращих біг-бендів призвели до буму лінді-хопу спочатку у Гарлемі, потім у Нью-Йорку, а згодом в усій Америці. Танцювальний гурт «Вайтіз Лінді Хопперз» та його лідер Френкі Меннінг вивели танець на новий рівень, виграючи загальнонаціональні змагання, виступаючи у відомих клубах, а згодом, з винаходом танцювальних трюків, і в кіно. Ера свінгу закінчилась з початком Другої світової війни та набуттям популярності інших музичних жанрів.
У 80-ті роки почалось поступове відродження лінді-хопу. Невеликі групи ентузіастів у США, Великій Британії, Швеції за допомогою старих відеозаписів, а згодом і танцівників, що виступали ще в «Савої», почали відновлювати танець. Зі сплеском популярності неосвінгу лінді-хоп повернувся до широких верств населення. Він з'являється на Бродвеї, а потім в кіно та музичних кліпах.
Відмінними рисами джазу як музичного напряму є імпровізація і поліритмія. Лінді-хоп є свого роду візуалізацією джазу і дає практично безмежні можливості відображати всю «норовливість» музики. Як свінгова музика може бути повільною або швидкою, так і лінді-хоп виконується в дуже широкому діапазоні: від дуже повільного, майже блюзового виконання, до швидкого, коли в кількість кроків в секунду може сягати п'яти або шести.
Вагомим внеском в танцювальну культуру стало винайдення акробатичних фігур у парі. Це робило лінді-хоп візуально дуже потужним та енергійним, а через те, що ці трюки виконувались ритмічно, малюнок танцю не зазнав шкоди.
|
|
|