Костецький Володимир Миколайович
При народженні Костецький Володимир Миколайович
Народження 18 листопада (1 грудня) 1905
Холми, Корюківський район, Україна
Смерть 26 травня 1968(1968-05-26) (62 роки)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Країна Російська імперія, СРСР
Жанр жанрові композиції
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художник
Напрямок соцреалізм
Роки творчості 1925-1967
Вчитель Лазарчук Андроник Григорович
Відомі учні Капітан Леонід Олексійович, Деряжний Федір Іванович, Боня Григорій Васильович, Гребенник Віталій Сергійович, Пилипенко Іван Васильович, Галаганов Іван Олексійович, Скрябін Петро Дмитрович, Тюха Іван Андрійович, Нечай Степан Омелянович, Боримчук Михайло Петрович, Басанець Олександр Дмитрович, Гевелюк Микола Петрович, Біляк Володимир Йосипович, Григор'єв Ігор Павлович, Титова Ольга Геннадіївна, Q96105451?, Заруба Костянтин Васильович, Московка Таміла Олександрівна, Кривенко Михайло Ілліч, Галькун Тетяна Дмитрівна, Кириченко Олена Степанівна, Смирнов Валентин Сергійович, Глущенко Олександр Миколайович, Сороколєтов Гаврило Володимирович, Лерман Зоя Наумівна, Наумова Тамара Сергіївна, Небожатко Геннадій Абрамович, Бідноший Данило Пантелійович, Кондратюк Василь Федорович, Міщенко Порфирій Матвійович, Бабенцов Віктор Володимирович, Баринова-Кулеба Віра Іванівна, Скирда Юрій Арсенійович, Карпушевський Василь Михайлович, Спорников Борис Олександрович, Недошовенко Федір Іванович, Бевзенко Іван Павлович, Согоян Віра Согомонівна, Костенко Олександр Федорович, Шевченко Микола Миколайович і Стебловська Леоніла Петрівна
Твори Повернення, портрет Ковпака, портрет дружини Галини
Партія КПРС
Батько Костецький Микола Данилович
У шлюбі з Новокрещенова Галина Миколаївна і Суботіна Антоніна Іванівна
Нагороди
орден «Знак Пошани»
народний художник УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР

CMNS: Костецький Володимир Миколайович у Вікісховищі

Володи́мир Микола́йович Косте́цький (18 листопада (1 грудня) 1905(19051201), с. Ховми, Борзнянський район, Чернігівська область — 26 травня 1968, Київ) — український живописець.

Народний художник УРСР (1960), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1967).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 листопада за старим стилем (1 грудня за новим) 1905 року у с. Ховми Чернігівської губернії в сім'ї селекціонера-біолога Костецького Миколи Даниловича і викладачки дворянського походження Тичини Олександри Миколаївни. Батько у той час працював викладачем в школі садоводства і виноградарства у Борзні, товаришував із завідувачем школи Ферапонтом Петровичем Саєнко, тож їх сини Володимир Костецький та Олександр Саєнко разом навчались, а згодом обидва обрали професію художника (яку також обрали їх діти та онуки).[1]

Батьки, помітивши схильність Володимира до малювання, домовились про приватне навчання з випускником Петербургської Академії мистецтв Андроником Лазарчуком, учнем В. Маковського (починаючи з 1918),[2], досвідченим педагогом і видатним митцем. Навчання часто переривалось через лихоліття Громадянської війни та елементарну нестачу коштів. Проте любов Костецького до Рембрандта та інтерес до реалістичної традиції іде саме з цих студій.

У період з 1922 по 1928 навчався у Київському державному художньому інституті, майстерні Федора Григоровича Кричевського. З 1937 працював викладачем у цьому ж закладі там же (професор з 1947).З 1940 — член КПРС.

У роки Другої світової війни в 19411945 рр. виконував плакати, листівки, портретні малюнки.

Серед відомих учнів художники Василь Забашта, Леонід Капітан, В. Ба­бенцов, Т. Голембієвська та інші.

Творчість[ред. | ред. код]

„Повернення“, Костецький

В. Костецький відомий головним чином завдяки жанровим композиціям. Найкращі твори Костецького відрізняються ретельністю розробки сюжету, психологічною переконливістю характерів („Допит ворога“, 1937, „Повернення“, 1947, „Вручення партійного квитка“, 2-й варіант, 1959, — все в Музеї українського образотворчого мистецтва УРСР, Київ).

Ігор Шаров зазначає, що ескіз до картини „Повернення“ Костецький став розробляти ще 1943 року. В одній з найперших замальовок було закладено основи композиційної побудови твору. Солдат стоїть біля розчинених дверей у свою квартиру. Дві жіночі руки охопили його, а знизу до батька пригорнувся маленький син. Мати солдата виглядає з відчинених дверей. Так само, на одну добу 1941 року побував удома в Києві і сам художник. Отож картина пронизана глибокими почуттями, хвилююча і водночас драматично-лірична. Композиція „Повернення“ надзвичайно лаконічна, в ній немає жодної зайвої деталі. Картина вселяла впевненість у перемозі, надію на радість зустрічі, повернення. Картину було номіновано тна Сталінську премію, але вождю вона не сподобалась.[3]

Твори художника зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка, Національному художньому музеї України, Сімферопольському ХМ, Музеї Нац. академії образотвор. мист-ва та арх-ри, ДТГ (Москва), приватних колекціях .

Нагороджений орденом «Знак Пошани» і медалями.

Родинні стосунки[ред. | ред. код]

Був тричі одружений, мав шестеро дітей.

Перша дружина з дітьми емігрувала у Австралію.

Друга дружина — скульптор Новокрещенова Галина Миколаївна (1919—1970), автор монументів російським письменникам — Л. Толстому, Ф. Достоєвському, М. Горькому.[4]

Третя дружина скульптор Субботіна Антоніна Іванівна (1924—2013)  — член Спілки Художників СРСР[5].

Діти:

Помер 26 травня 1968 року в Києві від інсульту. Похований на Байковому кладовищі в м. Києві.

(20 вересня 2013 померла його остання дружина Суботіна Антоніна Іванівна).[5], яка була похована поруч із чоловіком.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.)" Ю. Арбатская, К. Вихляев «. Николай Костецкий. Шипы и розы. Симферополь: Н. Оріанда, 2012, стр.13-16, 97 ISBN 978-966-1691-56-7
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014. 
  3. (рос.)» Ю. Арбатская, К. Вихляев ". Николай Костецкий. Шипы и розы. Симферополь: Н. Оріанда, 2012, стр.98. ISBN 978-966-1691-56-7
  4. На рос.:Галина Миколаївна Новокрещенова (19.07.1919-19.08.1970)
  5. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]