Українська назва місяця пов'язана зі словом «груда», або «грудка»[4]. У цей час зорані поля замерзали та бралися грудками, що відзначало закінчення пори осіннього зябу. Можливо, саме прасл.*grudьnь (від *gruda — «мерзла земля») було первісним найменням місяця в давньослов'янському календарі[5]. Співзвучні назви вживаються в польській (grudzień) та литовській (gruodis) мовах.
Давньоруські писемні пам'ятки згадують місяць як стоуденъ, стоуденꙑи[6], стоу(д)нꙑи — себто холодний, студений[7] (від прасл.*studъ / studa «прохолода, свіжість, холод, мороз»[8]). Натомість назва гроуденъ[a], гроудень[b] засвідчена в значенні «листопад», зокрема в Іпатіївському літописі[10] 1118 року:
Поидоша с нимь въскорѣ на колѣхъ, а по грꙋднꙋ пути, бѣ бо тогда мс̑ць грꙋденъ, рекше ноꙗбрь[11][12][13][14].
У староукраїнських джерелах XVI—XVII століть трапляються такі наймення грудня: просинецъ[c], стꙋден(ь)[d], грꙋден(ь)[e].
Згідно зі «Словарем української мови»Б. Грінченка, на більшій частині України слова «листопад», «грудень» і «студень» уживалися в давньоруському значенні аж до початку XX ст. (як назви 10-го[17], 11-го[14] та 12-го[2] місяців відповідно). Зокрема, такі наймення засвідчені в газеті «Хлібороб» під редакцією Миколи та Володимира Шеметів. В той же час у галицьких календарях назви місяців були аналогічні сучасним[14]. Уживалися й інші народні назви: мостови́к, стужа́йло, вітрози́м, зи́мник, лютові́й, хму́рень[18], тру́сим[19], лю́тень[10], а також: студинець, мочавець / мочарець, казидоро́га, про́синець / про́симець, андріїв, андріїць[20].
Назви грудня в більшості мов світу походять од лат.December, утвореного від числівника decem (десять). У давньоримському календарі грудень був десятим місяцем року, що починався в березні. Дні від грудня до березня первісно не включалися до жодного місяця. Пізніше з них були утворені місяці січень та лютий і додані до початку року, але грудень зберіг свою назву December (десятий)[21].
Кліматична характеристика в Україні[ред. | ред. код]
Грудень є найтеплішим зимовим місяцем в Україні. Середня місячна температура повітря становить мінус 0—5 °C, в південних областях місцями 1—2 °C, у Криму (крім гірських районів) — від 2 до 6 °C. В Україні, крім південних та західних областей, здійснюється перехід середньої добової температури повітря через мінус 5 °C в бік зниження. Абсолютний мінімум температури повітря становить мінус 21—37 °C, у південних областях — мінус 17—28 °C, на узбережжі Криму місцями мінус 10—16 °C. Абсолютний максимум температури повітря сягає 10—18 °C, у південних областях та на Прикарпатті місцями 19—20 °C, у Криму — до 23 °C.
Середня місячна кількість опадів складає 33—67 мм, у Карпатах, на Закарпатті та півдні Криму — 68—174 мм.
На більшій частині території України встановлюється стійкий сніговий покрив, лише на крайньому півдні він утворюється не щороку. У грудні порівняно з листопадом збільшується кількість днів з хуртовинами; зростає повторюваність ожеледі, особливо на Лівобережжі України[22].
Історичний мінімум температури (мінус 34,5 °C) зафіксовано 1908 р. в м. Красноград, на Південному узбережжі Криму (мінус 16,2 °C) — у 1899 р. (м. Севастополь). Історичний максимум температури в грудні (20,6 °C) зафіксовано в 1964 р. у м. Клепиніне.
↑Šaur, Vladimír. Příspěvek k rekonstrukci praslovanských názvů měsíců // Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. A, Řada jazykovědná. — Brno : Masarykova univerzita, Filozofická fakulta, 1972. — Т. 21. — С. 67—78.
↑Стꙋденъıи = стюденъıи // Матеріалы для словаря древнерусскаго языка по письменнымъ памятникамъ: у 3 т. / ред. И. И. Срезневскій. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 3. — С. 574.
↑Грꙋдьнъ // Матеріалы для словаря древнерусскаго языка по письменнымъ памятникамъ: у 3 т. / ред. И. И. Срезневскій. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 1. — С. 600.
↑Сборник снимков c славяно-русских старопечатных изданий. Часть І. XV и XVI век. Составил С. Л. Пташицкий. СПб., 1895, табл. XXI, XXII.
↑Шустова Ю. Э. Славянские названия месяцев в украинских печатных книгах конца XVI—XVII в. // Междисциплинарность: Что от историка требует, что дает и чего лишает? : сб. тр. междунар. науч. конф. «Стены и мосты: междисциплинарные подходы в исторических исследованиях». — М., 2019. — С. 229—239.