Фашизм

теми для індексування пошуку
Відповісти
nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Фашизм

Повідомлення nexus » Нед серпня 21, 2022 12:27 am

Фаши́зм (італ. fascismo, від італ. fascio — «зв'язка», «об'єднання») — різновид політичного режиму, а також радикальна авторитарна імперіалістична політична ідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм, імперіалізм та ідея єднання, мобілізації нації й держави проти ворогів, ідея постійної війни і панування.

Спочатку — самоназва політичного руху під проводом Беніто Муссоліні в Італії, який був при владі від 1922 до 1943 року. Вже у 1920-х роках супротивники фашизму поширили це поняття на інші праворадикальні, авторитарні, тоталітарні і націоналістичні режими, диктатури та на політичні групи, і, серед інших, на німецький націонал-соціалізм, хоча лише деякі з них називали себе «фашистськими» та за своєю ідеологією і політичною практикою істотно відрізнялися від італійського фашизму.

Вважають, що фашизм бере свій початок в італійському націоналізмі часів Першої світової війни і як політична течія був заснований Беніто Муссоліні — до того одним із лідерів Італійської соціалістичної партії і був започаткований як об'єдна́ння в єдине ціле «правих» і «лівих» політичних спектрів. Однак, на думку видатного вченого, нобелівського лауреата в галузі фізіології та медицини Івана Павлова, джерелом фашизму став більшовицький переворот у Росії: до нього «фашизму не було», і опісля нього більшовики сіяли «по культурному світові не революцію, а з величезним успіхом фашизм»[1][2].

На спорідненість політичних режимів першої половини ХХ ст. вказував Арнольд Тойнбі[3], англійський історик, учення якого піддається критиці більшості науковців.

Визначення поняття
Етимологія слова фашизм походить від латинського фасції (пучок). Пучок був символом влади під час Римської імперії чиновників-лікторів до найвищого римського судді, консулів, преторів і диктаторів.[4] Тому емблема фашизму — лікторська зв'язка — символ єднання, сили і справедливості, оскільки фашизм не лише законодавець і будівельник закладів, але й учитель і двигун духовного життя.[5]

Фашизм зазвичай описується як «ультраправа ідеологія»,[6][7] хоча деякі автори акцентують увагу на тому, що розміщення фашизму на звичайному поділі політичного спектра лівий-правий є важким, оскільки фашизм включає в себе елементи лівих ідеологій.[8] Адольф Гітлер та інші прихильники офіційно зображують німецький нацизм як ні лівий, ні правий, але синкретичний. Націоналізм був основною частиною італійського фашизму через те, що фашистські партії зосереджені хоча і не на національній ідентичності, але на національній єдності, і не на класовій боротьбі. Нацистська Німеччина була зосереджена на «чистоті раси», а фашистська Італія Муссоліні була спрямованою на державний суверенітет у стосунку до особистості. Проте у 1937 Муссоліні ввів низку законів, спрямованих проти євреїв, що було зроблено просто задля підтримки політики Адольфа Гітлера, а не з ідеологічних міркувань.[9]

Фашизм — соціально-політичні рухи, ідеології і державні режими право-тоталітарного[10][11][12] типу. Науковці також часто визначають фашизм як крайню праву ідеологію[13][14][15][16].

Фашистом можна назвати людину, котра не поважає життя інших і розглядає його як свою здобич[17]. Це зарозуміле ставлення безперечно є реліктом доісторичної свідомості, котре дійшло до наших днів радістю канібалізму і масових вбивств[17].

Від 30-х років поняття «фашизм» стало поширюватись і на інші, відносно подібні та споріднені за ідеологією та політичною практикою, режими: націонал-соціалістичний в Німеччині (нацизм), військово-фалангістський в Іспанії (Іспанська фаланга), військово-поліційний в Португалії тощо, які самі себе ніколи не називали «фашистськими». І. В. Сталін офіційно називав німецьких націонал-соціалістів фашистами[18], і така його позиція в період сталінізму була прийнята радянською пропагандою. У будь-яких своїх проявах фашизм протиставляє інститутам і цінностям демократії так званий «новий порядок» та жорсткі засоби його утвердження. Фашизм у владі спирається на масову тоталітарну політичну партію (приходячи до влади, вона стає монопольною), підконтрольні владі профспілки і незаперечний авторитет «вождя», «фюрера», «дуче», «каудільо», а також на масовий ідеологічний і фізичний терор.

Існує певна подібність та спорідненість фашизму та комунізму за деякими ознаками[19].

У сучасній путінській Росії помітні значні фашистські тенденції[19] Російське політичне явище «путінізм» разом із доктриною «русского мира» набуло наукового значення і стало синонімом сучасного варіанту фашистської диктатури[20][21][22] (див. Рашизм).

Італійський фашизм і німецький нацизм: подібності та відмінності

Італійський фашизм і німецький нацизм: подібності та відмінності

Більшість сучасних дослідників фашизму і німецького нацизму розглядають німецький націонал-соціалізм як різновид (але не «зразковий») фашизму — в широкому розумінні цього терміну, як певного типу ідеологій — «родового фашизму» (англ. generic fascism), а не італійського, який також є лише одним із варіантів «родового фашизму», хоча й хронологічно більш раннім[23].

Італійські фашисти та німецькі націонал-соціалісти крайньо негативно ставилися до комунізму та ліберальної демократії. Вони в своїй політичній риториці та пропаганді зневажливо та глузливо називали плутократіями та плутократами західні демократичні держави та їх правителів.[24][25][26]

Італійський фашизм першим, після російського більшовизму, прийшов до влади,— і тим самим запропонував зразок для наслідування для інших відносно подібних та споріднених за ідеологією та політичною практикою організацій і груп, що з'явились пізніше після становлення італійського фашизму. Незважаючи на їхню подібність та спорідненість, інші організації та рухи, які, у пропаганді, прийнято називати «фашистськими» за аналогією з італійським фашизмом, мали свої особливості, що значно відрізняли їх один від одного та, зокрема, від італійського фашизму. Наприклад, для німецького націонал-соціалізму від самого початку був характерним «біологічний расизм», расовий екстермінаційний антисемітизм, реалізація расової політики, євгеніка та «расова гігієна»[27], тоді як відсутність расової складової італійського фашизму підтверджується значною участю італійських євреїв у італійському фашистському русі та участю у місцевих фашистських організаціях небілого населення африканських колоній, завойованих фашистською Італією.[28] Італійський фашизм тільки після 1938 р., під впливом німецьких націонал-соціалістів, увів дискримінаційні расові закони проти євреїв. Расизм у фашистській Італії ніколи не набрав таких значних розмірів, як у Третьому Рейхові. Введення расових законів проти євреїв було викликане впливом Третього Рейху на фашистську Італію. До того ж, расизм та антисемітизм у фашистській Італії після 1938 р. мали тільки дискримінаційний характер. До 1938 р. євреї не тільки не підлягали дискримінації, а навіть займали значні посади у державі та фашистській партії[29][30]. Різним було ставлення німецьких націонал-соціалістів та італійських фашистів до християнської релігії: в Третьому Рейхові християнські церкви піддавались переслідуванню[31][32][33], тоді як католицька церква у фашистській Італії мала привілейоване становище[34] Деякий час відносини між італійськими фашистами та німецькими нацистами були напруженими (див: Виникнення фашизму в Італії). Ідеологічні відмінності між німецьким націонал-соціалізмом та італійським фашизмом детально розкрито в статті Євгена Онацького «Ідеологічні й тактичні розходження між фашизмом і націонал-соціалізмом»[35].

Відома дослідниця тоталітарних режимів Ганна Арендт ставить під сумнів тоталітарну природу фашистської диктатури в Італії. Муссоліні, який вподобав термін «тоталітарна держава», не намагався встановити розвинутий тоталітаризм у державі. Порівняно дуже мала кількість репресій (див. нижче розділ: «Масштаби репресій та жертв італійського фашизму») була однією з ознак нетоталітарности режиму Муссоліні у порівнянні з масовими вбивствами та ув'язненнями тоталітаризму Третього Рейха, або ж більшовицької Росії. Нацистські політичні теоретики завжди чітко декларували, що «етичну державу Муссоліні» та «ідеологічну державу Гітлера» не можна порівнювати в однаковому вимірі. Лідери Третього Рейху Йозеф Геббельс та Генріх Гіммлер відзначали значну різницю між італійським фашизмом та німецьким націонал-соціалізмом[36].

На відміну від Адольфа Гітлера в Третьому Рейхові, італійський фашистський диктатор Беніто Муссоліні не володів повнотою влади: частина владних повноважень в Італії залишалася в руках короля та Великої фашистської ради; значний вплив у країні мала католицька церква та деякі промислові кола. Беніто Муссоліні був усунутий від влади королем та Великою фашистською радою 25 квітня 1943 року після серії поразок італійської армії у битвах Другої світової війни. Неповнота влади італійського фашистського диктатора наближає італійський фашизм за цією ознакою до авторитарних режимів, у порівнянні з тоталітарною природою німецького нацизму, та за цією характеристикою дещо «уподібнює» його до демократичних держав, у яких існує розподіл державної влади та система стримувань і противаг. Іспанський диктаторський режим Франсіско Франко, що володів значно більшою виконавчою владою ніж Беніто Муссоліні, в науковій літературі відносять до авторитарних режимів

Різні визначення фашизму

Щоб описати істотні ознаки і причини фашизму, і спробувати їх пояснити, існують різні теоретичні підходи в історичній і соціальних науках, що відрізняються головним чином в оцінці того, які характеристики фашистських рухів або парадигми повинні бути розглянуті, і які соціальні та історичні чинники призвели до виникнення цих рухів.

Італійський фашизм
Ідеологія італійського фашизму
Ознаки фашизму як ідеології, політичного руху і соціальної практики:

фашисти зазвичай мають тверду позицію проти будь-якого розділу зв'язку політичних поглядів на лівий-правий спектр, вважаючи його недостатнім для опису своїх переконань.[38][39]
обґрунтування переваги і обраности однієї, обраної в силу цього панівної нації (під нацією, як і під державою, розуміється один індивід (як правило, масштабів культу особи) або їх невеличка група, що триває історично і об'єднаних однією ідеєю сильної особистости, мілітаризму, тоталітаризму, постійної війни, і панування) дискримінація стосовно інших «чужорідних», «ворожих» націй і національних меншин[40][41], класів,[42] рас, індивідів,[42] груп індивідів (бо можуть мислитись лише в державі),[42] суспільств,[42] партій,[42] профспілок[42] і т. д. Антиіндивідуалізм.[43] Особиста позиція в колективі, наприклад, національного характеру, етнічного, расового або соціальних класів, або щодо організацій громадянського суспільства — пригнічується.[44]
утвердження насилля і терору з метою придушення політичного противника і будь-яких форм інакодумства[45]; Нижче наведене висловлювання Ренана, Муссоліні вважає передфашистським: «Розум, знання — продукти Людства, але це химера — бажати розуму безпосередньо для народу і через народ»; «Для існування Розуму зовсім немає необхідности, щоб він був загальним надбанням».[46] Позитивне ставлення до насилля.[47]
насадження режиму, заснованого на принципах тоталітарно-корпоративної державности, однопартійности та вождизму[48][49] Фашизм можна розглядати як крайню форму колективізму;
заперечення демократії та відкритости влади[50][51];
мілітаризація суспільства, створення воєнізованих формувань, і війна як обов'язок[52][53].[54] Фашизм рясно користується популістською термінологією: заклики до героїчних масових сил, щоб відновити славу минулого, і вимагає вірности єдиному лідеру, який, як правило, досягає масштабів культу особи.
проти ліберальних доктрин.[55] Фашистське розуміння «влади» не має нічого спільного з поліційною державою.

Фашизм та державний капіталізм
Для фашизму є близьким поняття державний капіталізм, хоча це не є частиною ідеології. З економічних питань, італійський фашистський лідер Беніто Муссоліні в 1933 році стверджував, що якби фашизм слідував сучасній фазі капіталізму, його шлях буде «невідворотно вести в державний капіталізм, який є ні більше, ні менше, ніж державний соціалізм „з ніг на голову“. У будь-якому випадку, чи результатом буде державний капіталізм чи державний соціалізм, в результаті це призведе до бюрократизації економічної діяльності нації».[56] Одним з прикладів близьких до державного капіталізму на пострадянському просторі може бути політична позиція з повернення ЖЕКів і заборона встановлення автономних систем опалювання житла.

Фашизм був заснований під час Першої світової війни італійськими націонал-синдикалістами, які об'єднали ліві і праві політичні погляди.[57][58] Тому фашисти зазвичай мають тверду позицію проти будь-якого розділу зв'язку політичних поглядів на лівий-правий спектр.

Економічна організація є корпоративістсько-синдикалістська в спеціальній фашистській формі. Синдикалізм був радикальним лівим робітничим рухом — хто хотів, захоплював фабрики для їх самоорганізації. Виробництво повинно бути організоване роботодавцем та працівниками в одній профспілці, у той час як теперішні розформовуються. На практиці, робітники не отримали більше впливу. Навпаки, виробництво було більш централізованим. Незважаючи на схильність до держави, в фашизмі хочуть не колективізації економіки відповідно до радянської націоналізації.
пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, ін

Повідомлення nexus » Нед серпня 21, 2022 12:28 am

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками -

караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, -
караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

Відповісти