Чернівці

теми для індексування пошуку
nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Чернівці

Повідомлення nexus » П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm

Інтернет Чернівці , Інтернет в чернівцях :

Зображення

Чернівці́ — адміністративний, політичний і релігійний центр Чернівецької області, важливий культурний та науково-освітній осередок України. Місто розміщене на південному заході України за 40 км від румунського кордону. Чисельність населення міста становить 266,5 тис. осіб (2019). Територія Чернівців становить 153 км². Місто — центр Чернівецької агломерації, населення якої складає 723,1 тис. осіб.

Чернівці — історична столиця Буковинського краю, місто відоме своїми архітектурними ансамблями, одну з яких — пам'ятку архітектури «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації» — включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[2].

Місто кілька разів посідало чільні місця у різноманітних рейтингах туристичної привабливості, комфортності проживання тощо[3][4]. У наш час за містом закріпився неофіційний статус — «Пісенна столиця України»[5].

Назва міста походить від городища, яке в «Списку городів руських дальніх і ближніх» згадується як Черн на Пруті (Чернь на Прутѣ). До 1377 року Буковина (стара назва — Шипинська земля) належала Угорському королівству. Угорським намісником Шипинської землі (Буковини) був сілезький князь Владислав Опольський. Господар незалежної, православної, україномовної Молдавії (1375—1391) Петру I восени 1377 остаточно приєднав Шипинську землю (із фортецями Хмелів, Хотин і Чечюнь (чи Цецин; нині м. Чернівці)) до Молдавського князівства.

Геродот згадує ріку Прут, на якій стоїть місто під назвою Порта Піретос[6].

Вперше Чернівці (ст.-укр. Черновьци) згадуються як молдавське місто у статутній грамоті молдавського господаря і воєводи Олександра Доброго від 8 жовтня 1408 року, наданій львівським і подільським купцям із правом на вільну торгівлю[7].

До 1918 року місто офіційно називалось нім. Czernowitz [черновіц].

До 1944 р. у російській мові місто офіційно називалося Черновіци (рос. Черновицы), що на думку дослідників означало «новий Черн»[8].

Клімат
Місто розташоване у помірному кліматичному поясі. Клімат є помірно континентальним із м'якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря становить +8,6 °C, найнижча вона у січні (–2,9 °C), найвища — в липні (+19,8 °C). Зима, як правило, настає 28 листопада, а закінчується 9 березня; літо починається 20 травня, а закінчується 10 вересня. У середньому за рік у Чернівцях випадає 621 мм атмосферних опадів, найменше — у жовтні та січні-лютому, найбільше — у червні — липні. У літній період можливі сильні зливи[9]. Щороку у зимовий період утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна. Середня швидкість вітру — від 3,3 м/с у липні до 4,0 м/с у січні. Середньорічна вологість повітря — 77 %.

Ландшафт


Загальна площа Чернівців в адміністративних межах 2020-го р. становить близько 153 км². Відповідно до функціонального призначення землі міста розподілені наступним чином: землі житлової та громадської забудови (64 %), землі сільськогосподарського призначення (17 %), землі промисловості (9 %), землі рекреаційного та природоохоронного призначення (5 %), землі загального користування (3 %), землі комерційного призначення (2 %)[10].

Головною водною артерією Чернівців є річка Прут у її верхній течії, яка розділяє місто навпіл. Крім того, населеним пунктом протікає шість малих річок-струмків, у межах міста знаходяться дев'ять озер.

Рельєф характеризується значними перепадами — від 150 м над рівнем моря у долинах Пруту до 537 м на західних околицях (гора Цецино), що обумовлено розташуванням на пагорбах Чернівецької височини.

Чернівці вважаються «зеленим містом», значну територію якого займають парки, сквери, сади, алеї та квітники. Дев'ять об'єктів визнані пам'ятками садово-паркового мистецтва. У місті функціонує ботанічний сад ЧНУ імені Юрія Федьковича з унікальною оранжереєю (подібна в Україні є тільки у Дніпровському ботанічному саду). Серед реліктових рослин, що ростуть у ботсаду, особливе місце займає гігантський секвоядендрон (крім Чернівців, можна побачити ще в Нікітському ботанічному саду)[11].

Чернівці розташовані фактично у центрі Чернівецького регіонального парку, на їх західній околиці починається заказник «Цецино», на північній — урочище Берда.
пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Re: Чернівці історія

Повідомлення nexus » Сер січня 12, 2022 1:07 pm

Стародавність і Середньовіччя

Поселення на території Чернівців були вже за неоліту, у їх передмістях виявлено поселення трипільської культури, доби бронзи й заліза. В околицях Чернівців виявлено слов'янські пам'ятки початку нашої ери (II—V ст.), поселення склавінів в урочищі Кодин (V—VII ст.), що були носіями празької культури[15]; за ранньої історичної доби тут були поселення білих хорватів і тиверців (IX—XI ст.).

Оборонний город на місці Чернівців заснував у другій половині XII ст. галицький князь Ярослав Осмомисл на лівому березі Прута (збереглися руїни фортеці, яка існувала до середини XIII ст., коли її зруйнували татари); нове місто було побудоване на високому правому березі Прута.
Новий час

У XV столітті Чернівці входили до складу Молдавського князівства і були його північною околицею. Через місто проходив торговельний шлях зі Львова на Сучаву. Воно згадується як «Черновьци» у статутній грамоті молдавського воєводи Олександра I від 8 жовтня 1408 року, наданій львівським і подільським купцям, які мусили сплачувати тут мито[7].

1488 р. Чернівці стали центром Чернівецького повіту. За молдовського періоду вони користувалися самоуправою на магдебурзькому праві і як «вільне місто» підпорядковувалися безпосередньо воєводі; управа Чернівців була в руках «шолтиса» і 12 радних.

В Молдавському князівстві, яке складалось із трьох країн (Верхньої («Цара де сус» (див. Кантемир 1973: 21-24)) на півночі (Сучава), Нижньої по центру (Старий Орхей) і Бессарабії ((Кельменецький, Новоселицький (частково), Сокирянський та Хотинський райони Чернівецької області) від Новоселиці до м. Рені і звідти до гирла Дунаю (південна частина Одеської області)), як писав у грамотах молдавський господар Роман I Мушат — «від гір до моря» склалась і утвердилась українська державність (М. Дністрянський). У 1412 році Угорщина уклала з Польщею сепаратний договір про розподіл Молдавії. За цим договором Угорщина претендувала на південні землі в гирлі Дунаю (Нижня країна) разом із Кілією (Параска), а Польща виявляла інтерес на доступ у Молдавію (Верхня країна, включаючи Буковину і Бессарабію). Покуття з 1388 року знаходилось у заставі під управлінням Молдавії. Після смерті польського короля Владислава Ягайла велись перманентні війни за цей спадок.

В Чернівцях відбулись перемовини між представниками Королівства Польського на чолі з Миколаєм Фірлеєм за дорученням короля Олександра Ягеллончика, Молдовського князівства за посередництва представників Угорщини щодо повернення Покуття Польщі на початку XVI століття[16].

Місто було спалене військами під командуванням коронного гетьмана Миколая Каменецького під час походу-відповіді після нападу молдовського воєводи Богдана Сліпого на Королівство Польське.[17]

У XV—XVI ст. Чернівці були торговим центром із ярмарками, які відбувалися на лівому березі Прута, але з середини XVI ст. почали занепадати через постійні війни, а 1538 опинилися під турецькою зверхністю. Місто зазнало спустошень за воєн Молдови з Польщею (1497, 1509, 1688 рр.), турками (1476 і 1714 рр.) і татарами (1626, 1646, 1650, 1672 рр.). Козаки (під проводом Богдана Хмельницького) побували у Чернівцях 1650 і 1653 роках та після поразки під Полтавою взимку 1709—1710 років. Переслідуючи їх, московське військо тоді вперше зайняло Чернівці. Місто зазнало спустошень від росіян, коли вони знову побували тут за Російсько-турецької війни 1735—1739 рр., внаслідок чого воно перетворилося на невелике поселення. 1762 р. у ньому було ледве 200 дерев'яних будинків із прибл. 1200 мешканцями.

Австрійський період (1774—1918 роки)
Унаслідок чергової російсько-турецької війни 1768—1774 рр. Чернівці були взяті російським військом та перейшли під владу союзної Австрії (1774—1918 рр). Від самого початку австрійського панування Чернівці стали центром Буковини — насамперед військової адміністрації (1774—1786 рр.), згодом цивільного управління: 1786—1849 рр. Буковинської округи, що входила до складу Галичини, 1849 р. автономного краю Буковини. В 1864 році Чернівці здобули повну міську самоуправу. Перехід із турецько-балканської до західноєвропейської сфери впливу вплинув на зростання населення. Уже в 1779 р. у Чернівцях було 3200 мешканців, і це число зростало завдяки допливу німців (службовців, учителів, торгівців), а також українців і поляків із Галичини, євреїв і румунів та українців із Буковини.

1781 року імператор Йосиф II видав патент (указ), яким всі парафії та монастирі в межах австрійської Буковини були об'єднані в одну єпархію та підпорядковані єпископові Досифеєві Херескулу, єпископові Радовецькому. 12 грудня 1781 року єпископську катедру було перенесено до Чернівців. 1783 р. у Чернівцях постали ремісничі цехи, з кінця XVIII ст. почала розвиватися промисловість. На початку XIX ст. засновано гімназію, побудовано церкву св. Параскеви (1814—1862 рр.) і греко-католицький собор (1820—1821 рр.). З 1832 р. у Чернівцях уконституювався магістрат на чолі з бургомістром.

Революційні події 1848 р. призвели до автономії краю і міста та до загострення політичного суперництва між представниками української та румунської громад на Буковині. У середині XIX ст. дійшло також до пожвавлення економічного розвитку Чернівців (побудовано броварню, паровий млин, ґуральню, фабрику меблів, 1850 р. створено торговельну палату, 1877 р. — торгову біржу).

23 січня 1873 року вийшов імператорський декрет, відповідно до якого була утворена незалежна Буковинська митрополія, а митрополиту Євгенію Гакману було надано титул — архієпископ Чернівецький, митрополит Буковини й Далмації.

До розвитку Чернівців спричинилася побудова залізничної лінії Львів — Чернівці (1866 р., продовження залізниці Відень — Краків — Перемишль — Львів; 1868 року в місті зруйнувався міст через р. Прут системи Шлікфорна[18][19]), 1895 р. побудовано електрівню, 1897 р. введено в дію електричний трамвай, 1895—1912 рр. — водогін і каналізацію. Споруджено нові визначні будівлі: кафедральний собор (1844—1864 рр.), резиденцію буковинських православних митрополитів (1862—1882 рр.), вірменську церкву (1869—1875 рр.), єзуїтський костел (1893—1894 рр.), єврейську синагогу (1873—1879 рр.), міський театр (1904—1905 рр.), залізничний двірець (1905—1908 рр.). Чернівці набули європейського вигляду (їх часто називали «малим Віднем»), хоч цей вигляд мала тільки центральна частина міста. 1895 р. у Чернівцях працювало понад 2500 робітників, а з 1910 — в місті було 2140 ремісників і 1400 торгівців.

До 1781 р. у Чернівцях була тільки одна народна школа (румунська). Австрійська адміністрація відкрила німецьку школу, а на 1869 р. було вже 6 шкіл із 26 учителями. Першу класичну гімназію засновано 1808 р., реальну — 1869 р., учительську семінарію чоловічу — 1860 р., жіночу — 1872 р. У другій половині XIX ст. засновано фахові школи: сільськогосподарську, ткацьку, ремісничу, 1827 р. вищу теологічну. У 1875 р. засновано Чернівецький університет із 3 факультетами. У Чернівецькому університеті навчалися також студенти з Галичини; працювали українські вчені: С. Смаль-Стоцький, О. Калужняцький, Є. Козак, М. Кордуба, З. Кузеля та інші. У середніх школах навчання відбувалося німецькою мовою, з 1851 р. як предмет навчання введено українську мову в гімназії, згодом і в учительській семінарії. З 1896 р. при другій німецькій гімназії засновано український відділ. Під кінець австрійського панування в Чернівцях було 4 народні школи з українською мовою навчання. З Чернівцями тісно пов'язана діяльність письменників Ю. Федьковича, С. Воробкевича, О. Кобилянської. Організоване українське громадське життя Чернівців починається з заснуванням 1869 р. товариства «Руська Бесіда», політичного товариства «Руська Рада» (1870 р.), студентського товариства «Союз» (1875 р.). У цих товариствах спершу переважали москвофільські тенденції, але з 1884 р. перемогли «народовці» (Є. Пігуляк, О. Попович, С. Смаль-Стоцький та інші), відтоді почався швидкий розвиток українського національного руху. З 1884 р. українське громадсько-культурне життя було зосереджене в Українському Народному Домі. Діяли товариства: Українська Школа (з 1887 р.), економічні установи «Руська Каса» (1896 р.) і «Селянська Каса» (1903 р.); «Міланська Читальня» (1880 р.), Жіноча громада (1906 р.), спортовий Союз Січей (1904 р.), бурса ім. Ю. Федьковича (з 1896 р.), музичне товариство Буковинський Боян (1895 р.), Міщанський хор (1901 р.), Буковинський народний театр (1897 р.).

До 1914 р. Чернівці були важливим українським видавничим центром. Тут з'являвся місячник «Буковинська Зоря» (1870—1871 рр.), газета «Буковина» (1885—1918 рр.), «Нова Буковина» (1917—1918 рр.); місячник РУП «Гасло» (1902—1903 рр.), політичні газети «Народний Голос», «Народна Справа», «Громадянин», «Борба» (1907—1914 рр.) та інші; працювали видавництва: «Православний календар» (1874—1918 рр.), «Бібліотека для молодежі, селян і міщанства» (1885—1996 і 1906—1914 рр.), «Крейцарова бібліотека» (1909—1914 рр.); видавалися підручники для народних і середніх шкіл, словники, красне письменство. У Чернівцях була резиденція православного єпископату, а з 1873 р. — резиденція митрополита.

Чернівці були також важливим осередком діяльності румунів, євреїв, німців і поляків. З німецьких культурних діячів письменник К. Францос популяризував творчість Шевченка, а історик і етнограф Р. Кайндль досліджував історію й етнографію Буковини.

Російська окупація

Протягом Першої світової війни Чернівці тричі окупували російські війська (2.09.1914 — 20.10.1914; 27.11.1914 — 17.02.1915; 18.06.1916 — 03.08.1917 рр.). Російська влада переслідувала буковинців, які не сприймали російську окупацію, полегшення настало після Лютневої революції 1917 р., коли на початку травня 1917 р. Тимчасовий уряд Росії призначив обласним комісаром Галичини і Буковини Дмитра Дорошенка. Нова демократична російська влада в його особі відразу відмежувалася від політики царату. У Буковині відновилося національно-громадське життя. Проте зміна влади не вплинула позитивно на життєвий рівень буковинського населення. Після провалу наступу Керенського влітку 1917 р. російський окупаційний режим у більшій частині Буковини був знесений. У Чернівці повернулася австрійська влада. Однак це не поліпшило становища збіднілого населення. Скрізь панувала катастрофічна нестача продуктів. 6 серпня відбувся історичний візит цісаря Карла І до Чернівців.
Західноукраїнська Народна Республіка

Український крайовий комітет Буковини було створено 25 жовтня 1918 р. У Чернівцях перебував загартований у боях 2,5 тисячний полк Легіону Украї́нських січових стрільців (УСС), який створена Українська Національна Рада (Львів), хотіла перекинути до Львова, що не вдалось через заборону австрійського командування[20].

1—2 листопада 1918 р., за наказом Буковинської делегації Української Національної Ради (Львів) заходами поручника Іллі Поповича повстали 3 українські сотні Легіону УСС. З допомогою сотні з полку УСС та озброєних груп залізничників вони роззброїли австрійську залогу міста[21].

3 листопада 1918 р. у Чернівцях відбулося велике народне віче, на якому більшість проголосувала за возз'єднання з Українською державою, проголошеною у Львові. Частина підтримала більшовицькі лозунги І. Клевчука, С. Канюка про союз із радянським Харковом. Віче одностайно висловило рішучий протест проти приєднання Буковини до Королівства Румунії. Установчі збори (відбулись 27 жовтня) засудили діяльність Румунської національної ради на чолі з Я. Флондором. Головою Українського крайового комітету (Українським президентом) обрали Омеляна Поповича[22]. (інші дані — 3 листопада 1918 р.) 6 листопада 1918 року українці перебрали владу в Чернівцях (бургомістром міста було призначено О. Безпалка).

Організаторами інтервенції румунських військ на Буковину були акредитовані в Яссах американо-англо-французькі дипломатичні місії (Румунія брала участь у І-й світовій війні на стороні Антанти). Наказ про введення армії в Буковину був відданий румунським урядом 5 листопада[21]. 11 листопада 1918 р. румунське військо увійшло до Чернівців, а 28.11.1918 р. румунський Генеральний конгрес Буковини проголосив приєднання Північної Буковини і Чернівців до Румунії.

Румунська окупація
За румунської влади Чернівці залишилися адміністративним осередком Буковини. Незважаючи на румунське переслідування, вони і далі залишалися центром українського життя на Буковині. Крім названих товариств засновано нові — «Буковинський Кобзар», «Український Мужеський Хор», «Український Театр». Також з'явилися спортивні «Довбуш» і «Мазепа» і кілька інших. Існувало в Чернівцях і відділення Української Національної Партії. Видавнича діяльність зменшилася. Виходили тижневики «Боротьба», «Рідний Край», «Рада» і «Самостійність», а також щоденник «Час», журнали «Промінь» і «Самостійна думка». Відчувався брак україномовних книжкових видань.

При кінці румунського панування Чернівці стали потужним економічним центром. 1936 року тут працювало 155 великих та 61 мала фірма.

З 1938 по 1940 рік місто входило до Сучавського цинуту.

Радянський період
У червні 1940 місто та вся Північна Буковина були анексовані у Румунії Радянським Союзом і увійшли до складу УРСР. У Чернівцях відбулися величезні зміни в національному складі населення: німців переселено 1940 до Німеччини, частина румунів переселилася до Румунії. Коли Німеччина напала на СРСР, 6 липня 1941 румунські та німецькі війська зайняли місто. Чернівці стали адміністративним центром губернаторства Буковина. Німці за допомогою румунської поліції вбили чи депортували до Трансністрії більшість єврейського населення. Було зруйновано синагогу, мости через Прут та ін. Цілковито розгромлено українське і єврейське громадсько-культурне життя, багатьох діячів заарештовано. Проте завдяки діяльності мера Чернівців Траяна Поповича від депортацій та знищення було врятовано близько 20 тисяч чернівецьких євреїв[23][24][25].

Післявоєнний час
Після захоплення Чернівців радянським військом (29.03.1944), місто стало обласним центром. До складу області крім районів Буковини (Заставнівський, Кіцманський, Вижницький, Сторожинецький, Глибоцький райони, частина Новоселицького і Герцаївського районів) увійшли і території, які раніше входили до складу Бессарабії (частина Новоселицького району, Хотинський, Кельменецький і Сокирянський райони). Також увійшла Герца з прилеглою територією, яка раніше завжди була румунською. З міста вибули поляки, натомість прибували українці, росіяни та євреї. З 1957 року почалася розбудова Чернівців уздовж головної магістралі: вулиць Хотинська — Вокзальна (Гагаріна) — Леніна (Головна) — Червоноармійська (Героїв Майдану) — Сторожинецька. 1965 року до Чернівців приєднано містечко Садгору (Садаґуру) на лівому березі Прута. 1988 року мала місце епідемія хімічної ендогенної інтоксикації.

Український період

24 серпня Верховна Рада проголосила незалежність України. 6 вересня того ж року в Чернівцях зруйнували пам'ятник Леніну.

2001 року відбувся Всеукраїнський перепис населення. Під час нього більше 79 % населення міста вказало рідною мовою українську.
Епідемія коронавірусу

Докладніше: Пандемія коронавірусної хвороби 2019

Докладніше: Коронавірусна хвороба 2019 в Україні

Докладніше: Коронавірусна хвороба 2019 у Чернівецькій області

Чернівці і Чернівецька область стали одним із основних епіцентрів епідемії коронавірусу в Україні — перший випадок захворювання в Україні було виявлено ввечері 2 березня у жителя Чернівців, що повернувся з Італії[26][27]. 12 березня було виявлено ще один випадок захворювання[28], після чого кількість інфікованих почала стрімко зростати.

Вважається, що основним вектором інфекції в Чернівецькій області були заробітчани, які з початком введення карантину у країнах Євросоюзу почали масово повертатися до України[29].

20 березня вилікувався перший хворий — 39-річний чоловік із Чернівців
пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Стан довкілля

Повідомлення nexus » Сер січня 12, 2022 1:08 pm

Наприкінці ХХ ст. основними забруднювачами довкілля Чернівців були промислові підприємства, зокрема ВПК. У 1990-х рр. значна їх частина припинила існування, або значно скоротила виробничі потужності, у зв'язку з чим зменшились і промислові викиди. Незважаючи на це, викиди в атмосферу 58 підприємств (38,4 % від загальної кількості по області) залишаються основним забруднювачем навколишнього середовища. У повітря щорічно викидається приблизно 1,2 т забруднюючих речовин (34,9 % від сукупного обсягу викидів по області). У структурі викинутих шкідливих речовин переважають неметанові леткі органічні сполуки, діоксид вуглецю та речовини у вигляді твердих суспендованих твердих частинок. Крім того, в атмосферу міста періодично потрапляє діоксид вуглецю, який має парникову дію. Щільність викидів від стаціонарних джерел становила 7,9 т на 1 км² території Чернівців. У розрахунку на кожного мешканця обласного центру приходиться в середньому по 4,8 кг шкідливих викидів на рік[12].

2008-го р. у Чернівцях було створено систему моніторингу довкілля (СМД) — інформаційну структуру, яка об'єднує організації, що здійснюють екологічні спостереження та промислові підприємства, що забруднюють природне середовище або можуть своєю діяльністю негативно впливати на стан довкілля чи на його складові[13].

З кінця 1990-х рр. суттєвим фактором негативного впливу на екологію є транспорт, потоки якого збільшилась у десятки разів. Певною мірою ситуацію вдалося покращити із будівництвом першої (2004) та другої (2010) черг об'їзної дороги, якою було з'єднано напрямки «Київ — Чернівці» та «Чернівці — Сучава». Проблема з транзитним транспортом у місті буде остаточно вирішено після будівництва третьої гілки об'їзної дороги, якою буде з'єднано напрямки «Сучава — Чернівці» та «Чернівці — Львів»
пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Re: Чернівці

Повідомлення nexus » Сер січня 12, 2022 1:08 pm

Загальна чисельність суб'єктів господарювання в місті становить 25,4 тисяч. Станом на 1 січня 2006 р. в Державному реєстрі було зареєстровано 6739 юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності та майже 19 тис. приватних підприємців — фізичних осіб, які представлені насамперед малими підприємствами. Обсяг реалізованої продукції та наданих послуг малими підприємствами становить 578 млн грн, або 22 % від загальних обсягів по Чернівцях. Питома вага в структурі податкових надходжень міста становить майже 35 %. Найпривабливішими для малих підприємств є торгівля та сфера послуг, ресторанний і туристичний бізнес.

У Чернівцях успішно розвивається гуртова та роздрібна торгівля, промисловість та будівництво. За обсягами реалізації продукції гуртова та роздрібна торгівля у 2005 році займала понад 64 %, промисловість — 23 %, будівництво — 6 %, операції з нерухомістю — 2,3 %, транспорт і зв'язок — понад 2 %.

Промисловість

У промисловому секторі міста склалося 10 галузей, які налічують 70 великих підприємств із загальною чисельністю працівників понад 20 тис. осіб або 13 % працездатного населення міста. Річний обсяг промислового виробництва на цих підприємствах становить близько 775 млн грн. Частка загальноміських податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів по промисловості становить 21 %. Визначальними галузями в промисловості міста є харчова, легка, машинобудування і деревообробна. Підприємства харчової промисловості виробляють цукор, хлібобулочні вироби, спирт, олію, м'ясо-молочну, плодоовочеву та іншу продукцію. У легкій промисловості переважає виробництво швейних, трикотажних, панчішно-шкарпеткових виробів, гумового та шкіряного взуття, текстилю. Машинобудування представлене виробництвом нафто- і газопереробного обладнання та сільськогосподарської техніки. В деревообробній галузі домінують виробництво пиломатеріалів, меблів, столярних та інших виробів із дерева.

Торгівля та сфера послуг
У 2005 році в місті функціонувало 1922 підприємства торгівлі, 609 закладів ресторанного господарства, 892 об'єкти сфери послуг. У місті працює 22 ринки і мікроринки, в їх будівництво, реконструкцію, поліпшення умов торгівлі та створення зручностей для покупців щорічно вкладається коштів до 10 млн грн.

Чернівецький міський торговельний комплекс, комунальне підприємство «Калинівський ринок» є сучасним багатопрофільним підприємством із потужною інфраструктурою. Середньоденна кількість відвідувачів ринку становить 50 тисяч осіб, яких обслуговує 9100 підприємців. Обсяги послуг за 2005 рік склали майже 23 млн грн, в міський бюджет сплачено податків понад 18 млн грн, або майже 10 % від загальних надходжень.

Транспорт
У Чернівцях працюють залізничний вокзал, автовокзал і міжнародний аеропорт «Чернівці» (починаючи від 2000-х рр. відбулось його відродження[61], здійснюються постійні рейси, як внутрішні, так і міжнародні[62]).

Місто з'єдналося залізницею з Європою (через Львів із Перемишлем, Віднем) ще в 1866 р. У 1908 році споруджується нова ошатна будівля залізничного вокзалу, щоби показати гостям міста, що вони приїхали не в якусь провінцію, а до «маленького Відня над Прутом». Сьогодні звідси відправляються потяги за кордон, у межах України — до Києва, Львова, Ужгорода, Одеси, Харкова, також за приміськими маршрутами.

Міжміське автобусне сполучення здійснюється від Центрального автобусного вокзалу. Звідси від'їжджають автобуси за дальніми маршрутами по всій Україні. Заміські поїздки у межах Чернівецької області здійснюються як із центрального автовокзалу, так із приміських автостанцій № 2 та № 3.

Аеропорт Чернівців має статус міжнародного. Він забезпечує регулярне повітряне сполучення з Києвом і Бергамо.
Громадський транспорт

Чернівці мають давні традиції громадського транспорту. Так, 70 років, від 1897 до 1967 року, в місті існував трамвай. Сьогодні перевезення пасажирів у м. Чернівці здійснюють кілька видів громадського транспорту: тролейбуси, маршрутні автобуси, маршрутне таксі й таксі. Маршрутна сітка складається з 43 автобусних та 9 тролейбусних маршрутів. Крім того, послуги по перевезенню пасажирів надають близько 20 служб радіо-таксі.

Провідним громадським транспортом у місті є тролейбус (дивитися основну статтю: Чернівецький тролейбус). Цей вид транспорту з'явився у Чернівцях 1 лютого 1939, однак у період Другої світової війни тролейбусний рух було тимчасово припинено. При відступі румунських військ було вивезено майже весь рухомий тролейбусний парк, 7 із 8 тролейбусів[63], і 1944 року його довелось створювати наново. Існуюче тролейбусне депо працює від 1966 року.
пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Будинок філармонії

Повідомлення nexus » Сер січня 12, 2022 1:09 pm

Будинок «Музичного товариства» — пам'ятка архітектури (ох. № 17-Чв), розташована в історичному центрі Чернівців на пл. Філармонії, 10, у якій розміщується Чернівецька обласна філармонія.

Будинок «Музичного товариства» в Чернівцях — двоповерхова будівля, зведена у стилі стриманого класицизму, що складається з великої концертної зали із подіумом, зали для репетицій, трьох навчальних кімнат та канцелярії.

Фасад споруди має виражений центральний ризаліт, який довершується складним фронтоном.

Невід'ємним елементом екстер'єру є годинник, розміщений на тимпані.

Набагато вишуканішим є інтер'єр будинку. Його художнім оформленням займався віденський маляр професор Карл Йобст, який відомий в Чернівцях ще завдяки своїм розписам Трьох-Святительської церкви Резиденції митрополитів Буковини і Далмації.

історія
На початку ХІХ ст., завдяки старанням окружної управи та магістрату, Чернівці все більше ставали схожими на європейське місто. При чому європейськість полягала не тільки в появі вишуканої архітектури, а й у повсякденному житті чернівчан, зокрема їх культурному рівні. Щоправда певного осередку творчості у тогочасному місті не було. Шанувальники мистецтва гуртувались у невеличких групках, які у приватних помешканнях організовували творчі вечори, постановки тощо.

У 1830-их роках в Чернівцях виникло перше літературно-музичне товариство «Ареопаг», основні зусилля якого спрямовувались на проведення у місті концертів місцевих талантів. Для подібних заходів, як правило, винаймались приміщення у місцевих готелях, найчастіше зал «Молдавії».[2]

Поступово із загального гурту почали виділятися чернівецькі меломани, які в листопаді 1862 року утворили своє нове товариство, що офіційно називалося «Спілка сприяння музичному мистецтву на Буковині», або скорочено «Музичне товариство».

Основним місцем проведення заходів і концертів стала Чернівецька ратуша, але таке вирішення проблеми було тимчасовим. У 1864 році товариство зняло в оренду 1 поверх приватного будинку Сари Шюц на Семигородській вулиці, частину якого (три кімнати) використовували під музичну школу. Річна орендна плата становила 350 флоринів. Нагальним стало питання будівництва власного приміщення.

Будівництво споруди

Спорудження у Чернівцях спеціальної зали для концертів та інших імпрез стало головним напрямком роботи «Музичного товариства» протягом наступних п'яти років. У кінці 1868 року був сформований «будівельний комітет», покликаний акумулювати кошти, необхідні для реалізації проекту. Як правило, це робилося за рахунок проведення лотерей та добровільних пожертв від місуевих шанувальників музики.[3]

До складу комітету, який очолив д-р Карл Векслер, увійшли: Емануель Розенцвайг, д-р Отто Амброз, д-р Якоб Атлас, д-р Деметр Бенделла, д-р Йозеф Фехнер, Стефан Гольцель, Янко Лупул, Флоріан Мітульський, барон Микола Мустаца, Йоган Орловські, Йоган фон Петрович, Нафталі Тітінгер, Генріх Вагнер та багато інших. У зборі коштів безпосередню участь брали дружини високопоставлених чиновників міста Чернівці та всієї Буковини, зокрема Фредеріка фон Мирбах (дружина президента краю Франца Мирбаха).

За, зібрані в короткий термін, 3 500 флоринів було придбано земельну ділянку, яка щоправда виявилась не придатною через своє розташування на околиці міста. У зв'язку з цим «Музичне товариство» звернулося до місцевої влади з проханням про виділення міського ґрунту на Мучній площі у районі Поштової вулиці. Чернівецький міський магістрат, після вивчення документації, 21 червня 1873 року своїм рішенням (№ 1961) задовільним клопотання, передбачивши при цьому додаткову умову — виплата 8 200 флоринів після завершення будівництва.

Того ж року керівництво у «будівельному комітеті» перебрав на себе цісарсько-королівський будівельний радник Алоїс Булірц, який уклав договір з міським архітектором Емілем Регіусом та підготував будівельний план та кошторис на загальну суму 60 000 флоринів. З огляду на те, що у розпорядженні «Музичного товариства» було тільки близько 1/6 від необхідної суми, довелося брати позику, документацію якої було затверджено Буковинським крайовим урядом.

Що стосується мистецького напрямку діяльності «Музичного товариства» то 1875-го р. на посаду керівника було запрошено чеського музиканта і композитора Войтеха Гржімалі.

Урочисте закладання наріжного каменю відбулося 29 травня 1876 року. У східній частині фундаменту було вмуровано урну з посланням до нащадків, у якому йшлося про історію «Музичного товариства» та самого будівництва. До тієї події В.Гржімалі разом з поетом Ернстом Рудольфом Нойбауером написали спільний твір «Хвала музиці».

Від початку передбачалося, що приміщення використовуватиметься і як театр. Проте, вже в процесі будівництва у план були внесені зміни, оскільки з'ясувалося, що для потреб театру буде збудоване окреме приміщення. При цьому бракувало коштів на, попередньо заплановане, зовнішнє розкішне оформлення будови.

Будівельні роботи тривали півтора року, й 10 грудня 1877 року «Будинок Музичного товариства» було передано для використання.[4]
Використання будинку

Протягом своєї історії будинок «Музичного товариства» завжди використовувався за призначенням, залишався осередком культури та мистецтва.

У різні часи тут виступали виконавці із світовим ім'ям, які працювали чи гастролювали у Чернівцях. Про перебування окремих з них нагадують встановлені меморіальні дошки.

4-8 травня 1904 року, у Чернівцях вдруге перебував видатний український композитор Микола Лисенко, за участі якого в залі «Музичного товариства» відбулися три концерти. У супроводі оркестру під дирегуванням маестро, місцеві колективи «Міщанський хор» та хор музичного товариства «Буковинський Боян» виконували твори композитора й народні пісні. У рамках перебування «батька» української класичної музики на Буковині, в приміщенні будинку «Музичного товариства» було влаштовано «святочний комерс».

На початку 1917 року до міста Чернівці, що знаходилось під контролем російської армії, докотились відлуння Лютневої революції, під впливом яких почали формуватися ради військових депутатів. 10 квітня 1917 року у приміщенні «Музичного товариства» відбулися вибори ради Чернівецького гарнізону (про що сьогодні сповіщає меморіальна дошка).

3 листопада 1918 року зал «Музичного товариства» став одним з місць, де проводились засідання Буковинського віча.[5]

З 8 липня 1940 року, за виключенням періоду окупації Північної Буковини румунсько-німецькими загарбниками (1941-1944), будинок «Музичного товариства» знаходився у розпорядженні Чернівецької обласної філармонії.

Інтернет Чернівці , Інтернет в чернівцях :
Зображення

координати
Вкладення
1024px-Чернівецька_обласна_філармонія.Jpg
1024px-Чернівецька_обласна_філармонія.Jpg (159.21 Кіб) Переглянуто 12831 разів
пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Площа філармонії

Повідомлення nexus » Сер січня 12, 2022 2:17 pm

пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Турецька криниця

Повідомлення nexus » Сер січня 12, 2022 2:25 pm

Турецька криниця — найстаріше водне джерело в місті Чернівцях історична пам'ятка, що збереглася з часів входження Буковини до Османської імперії.
З криницею пов'язана романтична легенда про кохання турецького паші до простої української дівчини.
Знаходиться в найстарішій частині Чернівців поряд з вулицями Турецькою та Петра Сагайдачного (в дорадянський період — Жидівська вулиця).

З водою у Чернівцях було завжди сутужно, бо вона залягає на значній глибині.
З огляду на це, за словами «літописця» Чернівців Фрідріха Раймунда Кайндля, мешканці міста в давнину взагалі не копали криниць, а користувалися винятково джерелом, яке називалося спочатку «Панською криницею»[1] .
У 1797 році джерело було впорядковане й акуратно обрамлене. Офіційно його почали називати «Турецька криниця».
Назва «Турецька криниця» походить ще з турецьких часів.

До 1797 року криниця охоронялася спеціальним сторожем для того, щоби воду брали тільки для пиття та приготування їжі.
Про те, що у Чернівцях води не вистачало, говорив військовий адміністратор Буковини Габріель фон Сплені уже в 1779 році. Він прийняв розпорядження про необхідність копання криниць.
До 1786 року у місті було облаштовано 30 криниць, завдяки чому міщани, які раніше скаржилися на нестачу води, мали її вдосталь. Однак за криницями не було належного догляду, і через це вони замулювалися.
Нестача води особливо відчувалася у посушливі пори року. Та й для гасіння пожеж її теж не вистачало.
З урахуванням цього, біля Турецької криниці згодом було збудовано спеціальний резервуар для води.
27 квітня 1858 року у міській ратуші відбулося спеціальне економічне засідання магістрату і громадської ради під головуванням бургомістра Ортинського.
На засіданні розглядали розроблений міським архітектором Фіалою план, попередні розміри і кошторис на вирівнювання та брукування площі Турецької криниці, ремонт резервуару, покриття гравієм під'їзного шляху.
На ці роботи планувалося витратити 1065 флоринів 54 крейцери.
Міква
Один з будиночків на Турецькій площі (до 1880 року площа офіційно називалася «Мари») належав єврейській громаді. Це була одноповерхова мурована міква.
Міква була надзвичайно важливим об'єктом у житті єврейської громади.
В сутужні часи євреям дозволялося навіть продати синагогу для того, щоби облаштувати мікву. До речі, це було складним завданням для місцевих рабинів.
Згідно з біблейським законом кожна ритуально нечиста людина стає чистою тільки після того, як вмиється у воді. Для цієї мети і служив обладнаний для ритуального купання басейн. Він мав наповнюватися природним шляхом — дощовою водою або через канал, проведений від річки чи природного джерела. Якщо ж долити сюди воду будь-яким посудом, то вона стає ритуально непридатною.
Для мікви необхідна певна кількість води, щоби нею можна було скупати все тіло людини.
Єврейська громада мала договір з чернівецьким магістратом на подачу води з басейну криниці.
Договір складався на 10 років і багаторазово продовжувався. З приходом на Буковину радянської влади міква деякий час не працювала.
От як описано Мікву в одному з документів, складеного на початку існування радянської влади в Чернівцях: «Лазня збудована єврейською громадою у 1830 році. Приміщення одноповерхове ветхе. На першому поверсі роздягальня на 71 кабінку, мийна, парна і приміщення для обслуги. У напівтемному підвальному приміщенні також знаходиться мийна, душова, ванне відділення та басейн. ..»
Міква слугувала єврейській громаді і в час входження краю до складу Королівської Румунії (1919–1940, 1941–1944). Працює вона і нині.

Церква Успіння Марії
На площі неподалік Турецької криниці протягом декількох століть стояла православна церква Успіння Марії. За визначенням календаря «Bukowiner Nachrichten Kalendar» за 1986 рік цей дерев'яний храм було збудовано на місці Князівської церкви.
Храм Успіння Марії знаходився на площі з 1783 по 1876 рік, у 1876 році його було перенесена на Калічанку — передмістя Чернівців. Після цього майдан отримав назву «площі Марії» (Maria Himmelsfahrthlatz).
Площа, на якій раніше стояв храм, була облаштована на кошти фонду: знесли пагорб, перенесли на нове кладовище старий цвинтар, звели огорожу.
На місці, де стояв старий вівтар, поставили монумент, який також використовували для освячення води на Водохреще. «Свято Йорданського посвячення води довершено із звичайною величавістю та при великім здвизі народу біля Турецької криниці, де целебрував сам митрополит д-р Репта»[4]. Площа утримувалась у належному стані. Тут постійно проводились роботи з впорядкування зелених насаджень.
У 1907 році на площі було вимощено тротуари. Ці роботи проводились під наглядом архітектора Алоїза Леопольда.
Отже, на одній площі впродовж багатьох років стояли святині трьох народів — православна християнська церква (парафіянами якої були українці та румуни) і єврейська міква, що користувалась водою Турецької криниці.

В радянський період і криниця, і площа, і навколишні будівлі занепали.

До 600-літнього ювілею міста Чернівці (2008) Турецька площа була реконструйована.
Тут капітально відремонтували Турецьку криницю, відновили резервуар для води біля неї, був також відновлений над джерелом павільйон у східному стилі, на майданчику з північного боку збудували фонтан на взірець давньоримських руїн, а на крутому схилі біля мосту розмістили квітковий годинник.
Поряд з пагорбом, на якому розміщений годинник, є кам'яні сходи, освітлені безліччю ліхтарів.
Вони ведуть на другий рівень площі, а саме на Турецький міст.
У 2009 році, під час Дня ковалів, на площі встановили кований велосипед.
Старовинні будівлі по периметру продовжують реставрувати.
В ансамбль площі входить і Турецький міст (XIX ст).
Тож площа Турецької криниці набула вишуканого вигляду зі старовинним шармом і стала улюбленим місцем відпочинку чернівчан і гостей міста.




Зображення

координати: gmaps
Вкладення
800px-Турецька_криниця8.jpg
800px-Турецька_криниця8.jpg (79.6 Кіб) Переглянуто 12798 разів
пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Турецька площа

Повідомлення nexus » Сер січня 12, 2022 2:27 pm

пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

nexus
Site Admin
Повідомлень: 599
З нами з: П'ят грудня 10, 2021 9:24 pm
Звідки: Буковина
Контактна інформація:

Площа Пресвятої Марії

Повідомлення nexus » Сер січня 12, 2022 2:31 pm

пп іф-ікс
телефон технічної підтримки 0503744235

reklama
Повідомлень: 40
З нами з: Сер січня 19, 2022 4:26 pm

Театральна площа

Повідомлення reklama » Вів січня 25, 2022 10:35 am

Театральна площа — одна з центральних та найстаріших площ міста Чернівці.

Історія
Два століття тому на цьому місці шумів густий ліс. 1800 року Чернівецька міська управа змушена була видати спеціальний циркуляр про організацію в цій місцевості облави на вовків. XIX ст. на недавній міській околиці, що стала гучно іменуватися площею Єлизавети, дислокувалися військові склади з провіантом. З повним розквітом торгівлі в стародавньому місті майдан «окупували» торгівці рибою. Непотамовний запах підказав і відповідну народну назву — Рибна площа, або як називали чернівецькі бюргери, Фішпляц. Згодом площа почала забудовуватися багатоповерховими кам'яницями. У повоєнний період, коли була остаточно завершена забудова площі виявилося, що будівля театру, яка колись домінувала на майдані, ніби розчинилася серед інших споруд. Тоді чернівецькі архітектори вирішили опустити середину майдану на 2,5 м, що надало всьому ансамблеві довершеності і оригінальності. У наші дні в ансамблі площі з'явився ще один штрих — «алея зірок», де зібрано десятки славетних імен співаків і музикантів, які розпочинали своє сходження на велику сцену в Чернівцях. Вона була і досі залишається улюбленим місцем відпочинку молоді.

Найгарнішою спорудою цієї площі та Чернівців є Чернівецький театр імені Ольги Кобилянської. «Чернівецький театр — то пам'ятник обізнаним з культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню». Так писав німецький письменник Георг Гайнцен. Праворуч від театру розташований будинок колишнього Єврейського народного дому, споруджений у 1908 році у псевдобарокковському стилі за проектом львівського архітектора Тадеуша Левандовського[1]. Поруч із ним стоїть пам'ятка архітектури епохи конструктивізму — колишній Румунський народний дім, збудований 1940 року за проектом Іона Нанеску. На протилежному боці, в оточенні двох будинків-близнюків, красується будинок торговельно-промислової палати, споруджений 1910 року в стилі модерн (зараз тут знаходиться адміністративний корпус Буковинського державного медичного університету).

На площі знаходиться бронзова статуя Ольги Кобилянської, на честь якої і названий театр. Монумент українській письменниці встановлений 2 серпня 1980 року. Це другий пам'ятник письменниці, перший був споруджений 29 листопада 1963 р. Пізніше по всьому периметру площі 2000 року була викладена своєрідна, за зразком голлівудської, «Алея зірок», з іменами відомих діячів культури Буковинського краю, зокрема, Назарія Яремчука, Василя Зінкевича.

Встановлену 2008 року до 600-річчя міста зірку Ані Лорак невідомі спочатку обмалювали фарбою, на ній написали ПТН-ПНХ. 29 чи 30 січня 2015[2] року зірку вирвали. Причина — Кароліна підтримувала зв'язки з антиукраїнським російським шоу-бізнесом під час російсько-української війни 2014 року
Вкладення
1920px-Архітектурний_ансамбль_Театральної_площі.Jpg
1920px-Архітектурний_ансамбль_Театральної_площі.Jpg (530.77 Кіб) Переглянуто 9689 разів
Зображення

Відповісти